середа, 20 березня 2013 р.

У СЕРЕДУ П'ЯТОЇ СЕДМИЦІ НА УТРЕНІ

У СЕРЕДУ П'ЯТОЇ СЕДМИЦІ НА УТРЕНІ
Сідальний (г. 8, под. Зрозумівши): Адам покуштував із забороненого дерева,* і зібрав гіркі плоди нестриманости.* Але ти, Щедрий, був піднесений на дерево,* і визволив його з тяжкого засуду.* Тому кличемо до тебе: Владико,* дай нам ласку стримуватися від розтлінного плоду,* щоб творити твою волю і знайти твою милість.
Слава і нині: Бачивши, Діво, того, хто з твоєї пречистої крови прийняв тіло* і з тебе невимовно народився,* як висів на дереві поміж розбійниками,* серцем ти боліла і з плачем материнським кликала:* Горе мені, Дитино моя!* Яке-то божественне і несказанне твоє провидіння,* що ним Ти оживив своє створіння!* Оспівую твоє милосердя.

Інший сідальний (г.2): Оспівуючи пресвяте хресне дерево,* завжди поклоняємося безмежній твоїй любові, Христе Боже.* Бо на ньому ти подолав ворожі сили* і дав знамено тим, що вірують у тебе.* Тому подячно взиваємо:* Дозволь нам, Господи, радісно й мирно закінчити час посту!
Слава і нині: Бачивши тебе, непорочного Пастиря, розпятого па дереві,* Агниця, по-материнському ридаючи, кликала:* Сину мій, на смерть засудили невдячні люди тебе за те,* що в мандрівці по пустелі ти хмару над ними розпростер!* Горе мені, зосталась бездітною я, що чоловіка не знаю!* Але, встань, і засяй, як сонце, і я прославлюся між, земнородними дітьми.
Тріодь, глас 8
Пісня 3 Ірмос: Небесного виднокругу Творче, Господи, і Церкви Засновнику,* укріпи мене у твоїй любові, мето бажань і вірних утвердження,* єдиний Чоловіколюбче.
Засудивши ворожнечу, на хресті простер єси долоні Твої, Правосуде; нині ж засудженого мене прогрішеннями, спаси, блудного, Спасе, що засмутив Тебе, Довготерпеливого.
Тваринного зажадав я пристрасного життя, і від заповідей Твоїх віддалився, Спасе преблагий, поневолившись чужим та нечистим громадянам, нині ж у наверненні мене прийми, і спаси мене.
Як слух недорікому колись відкрив єси, так відкрий і вуха душі моєї, заглушені норовом, і почути Твоє спасенне слово, Ісусе, сподоби мене, єдиний Чоловіколюбче.
Богородичий: Спасенні Врата, до Бога Мосте, християн Заступниця, Пречистая Владичице, мене, оточеного і збурюваного життєвими напастями, прихисти отроковице.
Пісня 8 Ірмос: Семикратно розпалив піч халдейський мучитель побожним юнакам, побачивши їх спасенними силою вели­кою, Творцю і Визволителю взивав: юнаки, благословляй­те, священики, оспівуйте, люди, прославляйте по всі віки.
Недрімаючим оком споглянь на мене, і змилосердися, оспалості дрімотою одержимого, та поневоленого сном, на ложі солодкавих пристрастей; Ти бо на хресті голову Свою схилив, і добровільно заснув, і темряву гріха розігнав, Христе, суще Сонце Праведності.
Багатими дарами прикрасився я в хрещенні, та возлюбив більше ницість зла, і ставши відчуженим від чеснот, я, окаянний, далеко відійшов в країну злоби; але наверни і прийми мене, Спасе, хрестом Твоїм оберігаючи по всі віки
Сп’яніння пристрастей відкинь, і через піст здобудь сльози, - очищальне вино, що веселить серце, і чуттєві насолоди в’ялить, і плотські розпалювання спопеляє; і старайся розіп’ястися разом з Христом, що був прибитий задля тебе на древі, і житимеш повіки.
Богородичний: Богородителько всечиста, душі моєї рани, і гріховні загноєння очисти, проливаючи джерела із ребер Народженого Тобою, і їхніми струменями очищуючи; до тебе бо взиваю, і до тебе прибігаю, і тебе призиваю, Благодатну.
Пісня 9 Ірмос: Вжахнулось із цього небо і здивувались кінці землі,* бо Бог з'явився людям у тілі, а твоє лоно стадо просторіше від неба.* Тому й величають тебе, Богородице, ангельські й людські хори. 
Сонце, побачивши тебе на хресті розпростертого, скрило своє проміння, вся земля, дивлячись, як ти, Всецарю, з природи безстрасний,* добровільно страждаєш, з остраху затряслася, сколихнувшись.* Тому молю тебе: Христе, зціли мою душу.
Залишивши спасенні стежки, я ходив тими, що ведуть до пекла.* Оточений темрявою пожадливих пристрастей і бурею спокус, молю тебе, Христе:* Хрестом твоїм спаси мене, як єдиний багатомилостивий.
Райське дерево, мене умертвило, а хресне мене спасло;* на ньому мій Спаситель дав себе прибити і мого ворога умертвив.
Слава і нині: Преславне чудо і страшна вістка!* Як це, ти, Чиста, родиш, як мати, і далі Дівою зостаєш?
Стихири на стиховні
(г. 3) Висоту чеснот залишила ти, душе моя,* і, впавши між лукавих розбійників, зійшла в безодню гріха.* Покрита злотлІнними ранами,* ти лежиш простерта й безпомічна.* Тож заклич до Христа Бога,* що за тебе розп'явся і рани добровільно прийняв:* Заопікуйся мною, Господи, і спаси мене!
Стих: Насити нас уранці милістю твоєю, Господи, щоб ми раділи й веселились по всі дні наші. Звесели нас мірою днів, за яких ти засмутив нас, мірою літ, що в них ми зазнали горя.* — Нехай виявиться твоїм слугам твоє діло, і слава твоя - їхнім дітям.
Тяжко поранений розбійницькими думками,* я, окаянний, залишився напівмертвий.* Збір пророків, побачивши мене ледве живого,* невиліковного людською вмілістю, пройшов, злегковажив.* Тому, серед моїх тяжких болів, в покорі серця кличу до тебе:* Христе Боже: Як милосердний, вилий на мене твою велику милість.
Стих: І милість Господа, Бога нашого, нехай буде над нами,* — і стверди діло рук наших; стверди його - діло рук наших.
Мученики Христові непереможні!* Силою хресною ви перемогли обманство* й отримали благодать вічного життя.* Не злякавшись погроз мучителів, ви раділи муками й ранами,* а нині кров ваша стала зціленням для душ наших!* Моліться, щоб спаслися душі наші.
Слава і нині: Коли Пречиста побачила. тебе наа хресті розп'ятого, закликала:* Сину мій, що це за дивне таїнство я бачу?* Як це на дереві тілом розіп'ятий,* умираєш ти, Життєдавче?

Немає коментарів:

Дописати коментар