НЕДІЛЯ СИРОПУСНА - утреня

НА УТРЕНІ

На Бог Господь тропар Октоїха чергового гласу і Богородич-ний, кафізми, Поліелей, На ріках Вавилонських, Ангельський Собор, Іпакой, Степенні, прокжмен гласу, по Євангелії Воскресіння Христове бачивши, Псалом 50-й, слава і Покаяння відкрий мені двері.

Канон воскресний на 4, Хрестовоскресний на 2, Богородиці на 2 і Тріоді на 6.

ПІСНЯ І

Ірмос: Як по суші перейшов Ізраїль по безодні стопами; бачачи, як гнобитель фараон потопає, взивав: пісню перемоги Богові співаймо.

Гряди, душе моя пристрасна, оплакуй вчинки твої сьогодні, згадуючи перше позбавлення в Едемі, що ним відлучена єш від насолоди і безконечної радости.

Создателю тварі і Творче всього, з великого милосердя і щедрот із землі Ти мене оживив і заповів оспівувати Тебе з Ангелами Твоїми.

Ради багатства доброти Ти насаджуєш, Срздателю і Господи, райські солодощі в Едемі, дозволяючи мені насолоджуватися прекрасними і солодкими невичерпними плодами.

Слава: Горе мені, душе окаянна, ти прийняла від Бога можливість насолоджуватися в Едемі всім, не їсти ж плоду пізнання наказано було тобі. Чому ж порушила єси закон Божий?

І нині: Вогородителько Діво, як Адамова дочка родом і благодаттю Мати Христу Богові, мене, вигнаного з Едему, нині поверни.

Катавасія: Як по суші перейшов Ізраїль.

ПІСНЯ ІІІ

Ірмос: Нема святішого, як Ти, Господи Боже мій, Ти підніс долю вірних Твоїх, Милосердний, і утвердив нас на камені визнавання заповітів Твоїх.

Змій лукавий, колись позавидувавши моїй честі, потаємно звабив Єву; через неї і я, спокусившись, вигнаний був від життя. О, горе мені!

Руку простяг зухвало, попробував плоду дерева пізнання, що його наказав мені Бог зовсім не споживати, через те й Божественної слави тяжко позбавлений був.

Слава: О горе мені, пристрасна душе моя, чому не зрозуміла єси спокуои, чому не відчула єси облесливости і зависти ворожої, але затьмарилася еси розумом і порушила заповідь Сотворителя твого.

І нині: Надіє й Покрово моя, Чистая, що вдавні покрила еси наготу впалого Адама народженням Твоїм, Єдина Чистая, в нетління знову зодягни мене.

Катавасія: Нема святішого.

Сідальний, глас 4-й: Вигнаний був Адам від райської насолоди через неотримання від гіркої їжі, недодержання заповіді Владики, і осуджений був обробляти землю, з якої взятий був сам, і в поті рясному добувати хліб свій. Тому полюбімо стриманість, щоб і нам не ридати, як і він, поза раєм, а ввійти до нього.

Слава, глас 4-й: Нині час подвигу настав, не за горами Суддя, не сумуймо, тільки постячи повстаньмо, принесімо сльози, розчулення і милосердя, взиваючи: нагрішили ми більше, як піску морського, — але прости, Сотворителю всіх, щоб і нам прийняти нетлінні вінці.

І нині, Богородичний:

Ми, недостойні, не перестанемо ніколи славити сили Твої, Богородице, бо коли б Ти не обороняла молитвою, то хто визволив би нас від такї великої небезпеки, і хто б нас донині вільними зберіг. Не відступимо, Владичице, від Тебе, бо Ти завжди спасаєш рабів Твоїх від усякого лиха.

ПІСНЯ ІV

Ірмос: Христос — моя сила, Бог і Господь, — святая Церква побожно співає, взиваючи, від розуму чистого Господа прославляючи.

Сподобився я нещасний чести від Тебе, Владики, в Едемі. Горе мені, спокушеному і дияволом позавидуваному: відкинутий був я від лиця Твого.

Ангельські Чини, красоти раю і тамошня велич садів, ридайте по мені, на лихо собі спокушеному і від Бога відкинутому.

Луже радісний, Богом насаджені сади, райська красото, нині з листя, як із очей, проливайте сльози по мені нагому і відкинутому овід слави Божої.

Слава: Уже не бачу тебе, ані не втішаюся найсолодншм твоїм і божественним сяйвом, всечесний раю: нагим бо віддалився в землю, прогнівивши Творця.

І нині: Свята Владичице, що відкрила всім вірним ворота раю, які колись Адам зачинив переступом, відкрий мені ворота милости.

Катавасія: Христос — моя сила.

ПІСНЯ V

Ірмос: Божественним світом Твоїм, Милосердний, просвіти, молюся, душі тих, що зрання з любов'ю линуть до Тебе, пізнати Тебе, Слово Боже, істинного Бога, що з темряви гріхів визволяє.

Позавидувавши вдавні моєму щасливому життю в раю, ворог — людоненависник у вигляді змія мене обплутав і від повсякчасної слави мене віддалив.

Ридаю і плачу душею і прагну з очей моїх множество сліз додати, коли гляну і пізнаю мою наготу, яку прийняв через переступ.

Слава: Із землі створений був рукою Божою, почув же я, пристрасний, що знову маю повернутися в землю. Хто ж заплаче по мені, від Бога відкинутому, що Едем на пекло проміняв?

І нині: Таємним Чертогом Слави всі вірні проповідують Тебе, Богородителько Всенепорочная. Тому молю Тебе, Чистая: мене, вигнаного з райського чертогу, достойним його учини.

Катавасія: Божественним світом Твоїм.

ПІСНЯ VI

Ірмос: Житейськеє море, схвильоване бурею напастей, бачачи, і до тихого пристановища прийшовши, благаю: визволи з тління життя моє, Многомилостивий.

Одежею, Богом тканою, одягнув був мене, Спасе, в Едемі, як Милосердний. Я ж порушив заповідь Твою, повіривши облесникові, і нагим побачив себе, окаянний.

Піддана всяким пристрастям, душе моя, ти віддалилася від Бога, через недбалість свою райської насолоди позбавилась еси, з Ангелами розлучилася єси і до пагуби довела себе. О, яке падіння!

Слава: Помилуй, ущедри, Вседержителю Боже, творіння рук Твоїх. Молюся Тобі, Благий, не відкинь мене, що сам себе відлучив від сонму Ангелів Твоїх.

І нині: Богозвана Маріє, Владичице всіх, що породила Господа — Царя всіх і Визволителя, мене, позбавленого райської слави, поклич.

Катавасія: Житейськее море.

КОНДАК, глас 6-й:

Премудрости Наставниче, розуму Подателю, немудрих Пораднику і вбогих Захиснику, укріпи, врозуми серце моє, Владико. Ти, Отчеє Слово, дай мені слово, бо не втримаю уст своїх, щоб не взивати до Тебе: помилуй мене грішного.

Ікос: Сидів тоді Адам проти райських насолод, руками б'ючи себе в лице, і промовляв: Милостивий, помилуй мене грішного.

Як побачив Адам Ангела, що вигнав його і зачинив двері божественного саду, зідхнув тяжко і сказав: Милостивий, помилуй мене грішного.

Раю, зжалься над зубожілим утриманцем і шумом листя твого ублагай Творця, щоб не замкнув тебе. Милостивий, помилуй мене грішного.

Раю вседобродійний, всесвятий, пребагатий, ради Адама насаджений і через Єву замкнений, ублагай Бога за мене окаянного. Милостивий, помилуй мене грішного.

ПІСНЯ VII

Ірмос: Росоносною учинив піч Ангел для побожних Отроків, а веління Боже, що халдеїв опаляло, нахилило гнобителя взивати: благословен єси, Боже отців наших.

Ти володієш, Господи, усіма вічно і мене створив волею Своєю: облесливий змій колись позавидував мені, і я прогнівив Тебе, Спасе, яе відкинь мене, Боже, але поклич мене.

О, горе мені, в ганебну одежу зодягнений я, замість одежі світлосяйної, оплакую мою погибель, Спасе, і щиро взиваю до Тебе, Благий: не відкинь мене, Боже, але поклич мене.

Слава: Лукавий змій підступно зранив усю мою душу і позбавленцем райської насолоди мене учинив. Але, Милосердний Спасе, не відкинь мене, а, як Бог, поіслич мене.

І нині: Усердну молитву мою, Всенепорочна, з милости Своєї прийми і прощення провин вимоли, Чистая, для мене, що з риданням ревно взиваю до Тебе: не відкинь мене, Милостива, але поклич мене.

Катавасія: Росоносною учинив піч.

ПІСНЯ VIIІ

Ірмос: Із полум'я преподобним росу виточив і жертву праведника водою спалив єси; все, бо Ти твориш, Христе, тільки з Своєї волі, Тебе прославляємо по всі віки.

Дарами різними вшанував колись творіння рук Твоїх, Єдиний Чоловіколюбче; змій же лютий шипінням спокусив, земних благ позбавивши, о горе мені.

Нащо ти лихої ради послухала і Божественний наказ порушила ? О, горе мені, нещасна душе, тій Бога оскорбила, а ти ж для повсякчасного прославлення Його з Ангелами створена була.

Благословімо Отця, і Сина, і Святого Духа, Господа.

Бувши володаркою над гадами і звірами, чому з душогубним гадом розмову мала ти, прийнявши облесливого порадника за справедливого? О, яка твоя спокуса, душе моя пристрасна!

І нині: Тебе, Маріє Богоблагодатна, евітлосяйну Оселю Божого втілення, оспівуємо. Тому мене, тяжко опанованого пристрастями, просвіти світлом милоети, Надіє безнадійних.

Хвалимо, благословимо, поклоняємось Господеві, співаючи і прославляючи по всі віки.

Катавасія: Із полум'я преподобним.

ПІСНЯ IX

Ірмос: Бога людям неможливо бачити, бо на Нього й Чини Ангельські не сміють дивитись. Через Тебе ж, Всечиста, Слово стало тілом і з'явилось людям. Величаючи Його з Небесними Силами, Тебе прославляємо.

Солодким на смак плід пізнання в Едемі здавався мені, всякою їжею пересиченому, але жовчю став кінець споживання його. Горе мені, пристрасна душе, що через нестриманість позбавлено тебе райської їжі.

Боже всіх, Господи милоети, на моє смирення добросердечно зглянься і не відішли мене далеко від божественного Едему, щоб я, глядячи на красоти, яких позбувся, поспішив риданням знову повернути втрачене.

Ридаю, стогну і плачу, бачачи з вогненною зброєю Херувимів, яким наказано стерегти вхід до Едему, для всіх злочинців, на горе, неприступний, тільки Ти, Спасе, незабороненим його учиниш мені.

Слава: Уповаю на множество милости Твоєї, Христе Боже, і на божественних ребер Твоїх кров, якою освятив єси єство людське, бо відкрив же, Благий, слугам Твоїм райські двері, раніше зачинені для Адама.

І нині: Двері життя непрохідні, Премудросте, Діво Богородице Неневісна, молитвами Твоїми відкрий райські двері, колись для мене зачинені, щоб я прославляв Тебе, Дійсну Помічницю і Надійне Пристановище.

Катавасія: Бога людям.

Ексапостиларій воскреений, а також цей:

Слава: Заповіді Твоєї, Господи, не виконав я, окаянний, і, позбувшись Твоєї слави, соромом сповнився. Горе мені! насолоди райської позбавленому, Милосердний. Помилуй мене, Милостивий, по правді позбавленого благости Твоєї.

І нині: Мене, вигнаного колись із раю за споживання забороненого плоду, Ти знов увів через страждання і Хрест Твій, Спа-сителю і Боже мій, ним же зміцни нас додержати піст непорочно і поклонитися Воскресінню — Пасці Спасительній, за молитви Твоєї Матері.

На „Хвалітніх" стихири воскресні з октоїха і Тріоді:

Глас 5-й: Горе мені, — Адам ридаючи заголосив, — змій і жона божественну надію вирвали з мене, а споживання від дерева позбавило мене райської насолоди. Горе мені! не перенесу довше сорому. Колись я був царем усіх земних створінь Божих, нині — невільником став через одну беззаконну пораду. Колись у славу безсмертя одягнений був, тепер, як смертний, шкіру тління ганебно яошу. Горе мені! хто стане мені за співучасника ридання мого? Але Ти, Чоловіколюбче, що з землі створив мене, зодягнувшись у милосердя, від неволі ворожої визволи і спаси мене.

Стих: Славитиму Тебе, Господи, всім серцем моїм, розповім про всі чудеса Твої. (Пс. 9,2)

Шлях чеснот відкрито. Входьте, хто хоче в терпіннях перебувати, приготувавшись подвигом посту, бо хто по закону терпить, той справедливу нагороду дістає. Взявши всепереможну силу хреста, станьмо супроти ворога, маючи нерушимою стіною віру і щитом молитву і шоломом милостиню, замість меча — піст, що відсікає від серця всю злобу. Хто це творитиме, істинний прийме вінець від Царя всіх — Христа в день судний.

Стих: Возвеселюся і возрадуюся Тобою, співатиму імені Твоєму, Всевишній. (Пс. 9,3)

Адам із раю виганяється за спожиття їжі, як непослушний. Мойсей Боповидцем був, постом душевні очі очистивши. Тому, прагнучи стати мешканцями раю, стримаймося від скоромної їжі і, бажаючи Бога побачити, постімо в Мойсееву чотиридесятни-цю, в молитві і благаннях непорочно перебуваючи. Заспокоймо душевні пристрасті, відженімо тілесні похоті і легко до небесного путі перейдемо, де Ангельські Лиця невмовклими голосами Нероздільну Тройцю оспівують, щоб бачити незбагненну Владичну величність. Там, Сину Божий, Життядавче, сподоби нас, що на Тебе надіємося, радуватися з Ангельськими Воїнствами, молитвами Матері Твоєї, Христе, і апостолів, і мучеників, і преподобних.

Стих: Воскресни, Господи Боже мій, нехай піднесеться рука Твоя, не забудь убогих Твоїх до кінця. (Пс. 9,33)

Настав час — початок духовних подвигів, над демонами перемога, всесильне стримання, велич краси Ангелів, подвиг до Бога. Тим то Мойсей був співбесідником Творця і голос Його потай почув, Сподоби ж і нас, Господи, поклонитися Страстям Твоїм і Святому Воскресінню, як Чоловіколюбець.

Слава: той же,

І нині: Преблагословенна єси, Богородице Діво.

Славословіе велике і Відпуст. Слава і нині, стихира євангельська, Час перший.

Текст за Постовою тріоддю 1976 р.(Видання Консисторії Української Православної Церкви в Сполучених Штатах Америки)