середа, 20 березня 2013 р.

У П’ЯТНИЦЮ ТРЕТЬОЇ СЕДМИЦІ НА УТРЕНІ

У П’ЯТНИЦЮ ТРЕТЬОЇ СЕДМИЦІ НА УТРЕНІ
Сідальний (г. 5, подібний: Собезначальне): Колись давно ми, люди, умертвились плодом із дерева,* але твоїм хрестом, Щедрий, оживилися.* Боже добрий, скріпи нас його ж силою,* і дай нам ласку провести час посту в скрусі серця,* виконуючи твою волю,* щоб дочекатися до блаженства,* яке дає світлоносний день воскресіння.
Слава і нині: Коли Мати твоя побачила тебе, Христе,* добровільно розіп'ятого на хресті між розбійниками, заголосила:* Безгрішний Сину, чому ж то так несправедливо, немов розбійника,* прибито до хреста тебе,* що з милосердя свого оживити захотів весь людський рід?

Інший сідальний (г. 1): Нас, що стриманістю очистили тіло* і молитвами просвітили душі наші,* сподоби, Господи, твій чесний і святий хрест оглядати* і з острахом йому поклонятися, співаючи пісні та промовляючи:* Слава життєдайному твоєму списові,* через який ми оживилися, єдиний Чоловіколюбче!
Слава і нині: Бачивши на хресті з розбійниками розп'ятого Агнця,* тебе, довготерпеливе Слово,* і проколеного списом між ребра,* Агниця кликала і по-материнському промовляла:* Яке дивне й страшне таїнство несказанно звершується, Ісусе мій,* Як же ти окриваєшся в гробі, неосяжний Боже?* Не зоставляй мене, що тебе породила,* солодкий мій Сину!
Тріодь, глас 5
Пісня 5 Ірмос: До Тебе, що зодягаєшся світлом наче ризою* із ночі лину, і до Тебе кличу:* душу мою затьмарену, Христе, просвіти,* як єдиний добросердний.
Зціли мене, Господи, і зцілюся раною Твоєю; душі моєї рани очисти, Христе, що плоттю страсті прийняв.
Побачивши Тебе повислого плоттю на древі, сонце перемінило світло на темряву, і земля затряслася і каміння розпадалося.
Безплідну мою душу і оброслу терниною різновидних пристрастей, очисти, Господи, увінчаний терням, задля крайньої благості.
Богородичний: Нове дитя народила Ти, Всечиста - Творця мого; Його ж моли, оновити мене, що зістарівся у безлічі зла.
Пісня 8 Ірмос: Тебе, Всетворче, у печі отроки,* всесвітній хор склавши, оспівували:* усі діла Господа славте,* і превозносіте по всі віки.
Простер єси на хресті долоні свої, Христе, руки́ праотця забираючи нестриманість; древом Ти прокляття древа ізцілив. Тому оспівуємо Тебе по всі віки.
До Тебе, що бажаєш усіх спасіння, Слове, припадаю: бажання лукаві відхили негайно від серця мого, Ти, що хрест і страждання допровільно претерпів.
Блудне і нечисте життя забажавши, затемнився я, окаянний; засяй мені промені навернення, Слове, що блиск сонячний своєю страстю затемнив.
Богородичний: Відійми від мене мою нестерпну сердечну злобу, Мати Христа Бога, скруши сріли і луки бісів, які поборюють смиренну душу мою.
Пісня 9 Ірмос: Ісає, ликуй!* Діва зачала в лоні й породила Сина Еммануїла,* Бога й чоловіка, а Схід - ім'я йому.* Його величаючи, Діву прославляємо.
Омий скам'янілу нечуйність душі моєї, Милосердний Спасе, і дай мені, Благий, джерело божественного розкаяння, бо з боку свого ти дарував мені життя, і висушив потоки мого беззаконня.
Самого себе ввергнув я у глибину гріха, залишивши висоти чеснот; приверни мене і спаси, Ти, що вийшов на хрест і людство привернув до себе, Господи.
Ти єси, Господи, суща солодкість і насолода, як Творець, скуштував Ти жовчі, Христе, і від насолоди відпадіння сущих від Адама, Ти направив. Тому оспівуємо Тебе, спасенні страстями Твоїми.
Богородичний: Всесвята Владичице, моє ти уповання і моє прибіжище! Зціли рани душі моєї і ум мій умири, щоб радісно прославляв я твої чуда, Богородице вседіво.
Стихири на стиховні
(г. 6) Зведений лихими думками,* у сластолюбстві провів за моє життя,* і так розтратилось багатство дару Отця мого.* Втішаючись нечистими жаданнями,* і не дотримуючись спасенних заповідей,* я уподібнився до нерозумної тварини.* Але ти, Христе Боже, що зволив задля нас розіп'ястись на хресті,* не відкинь мене від твого синівства,* бо повертаюсь до тебе, як блудний син,* -тож прийми і спаси мене.
Стих: Насити нас уранці милістю твоєю, Господи, щоб ми раділи й веселились по всі дні наші. Звесели нас мірою днів, за яких ти засмутив нас, мірою літ, що в них ми зазнали горя.* — Нехай виявиться твоїм слугам твоє діло, і слава твоя - їхнім дітям.
Зведений лихими думками:
Стих: І милість Господа, Бога нашого, нехай буде над нами,* — і стверди діло рук наших; стверди його - діло рук наших.
Мученики твої, Господи, не виреклись тебе,* ні не відступили від твоїх заповідей,* тож їхніми молитвами помилуй нас.
Слава і нині: Як Всечиста побачила тебе, Христе,* на хресті повислого, голосила:* Яку страшну таїну я бачу, Сину мій?* Як то ти, Життєдавче, помираєш, на дереві хресному?

Немає коментарів:

Дописати коментар