БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ ПЕРЕДОСВЯЧЕНИХ ДАРІВ

БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ ПЕРЕДОСВЯЧЕНИХ ДАРІВ

У святу і велику Чотиридесятницю, коли ієрей має служити Передосвячену, на проскомидії в неділю чинить, як звичайно: і як поріже перший хліб, і пожертвує, і проколе, ріже й інші хліби, кажучи над кожним з них се: На спо́мин…, Як овеча́…, і, Же́ртвується…, і, Оди́н з во́їнів…

Тоді вливає у святу чашу вино і воду, кажучи, як звичайно; і покриває їх священними покровцями, і кадить, мовлячи молитву предложення. І так зачинає Божественну Літургію, і звершує її, як звичайно.

Коли ж має назнаменувати хліби по призиванні Святого Духа, мовить: Хліб ото́ сей… в однині, тому що є один Христос, а Хліби́ сі в множині не казати. І коли має піднести, підносить усі разом, і роздроблює перший приношуваний хліб, і кладе частицю до святої чаші, і вливає теплоту, як звичайно. Тоді бере й інші та кладе їх всіх до кивоту.

Після сього ієрей молиться, як звичайно, і причащається, як звичайно, і виконує божественне священнодійство за уставом.

На читанні часів ієрей в епітрахилі, стоячи перед царськими вратами, починає: Благослове́н Бог наш… Читець: Амінь. По Отче наш… ієрей мовить виголос і входить у святилище.

І читається 3-й, 6-й і 9-й час, а також обідницю.

При кінці обідниці ієрей входить у святилище й одягається в священичу одежу, тільки назнаменовуючи і цілуючи, не мовлячи при тім нічого, крім Господу помолімся над кожною одежею.

Читець читає Трисвяте, Отче наш…, Го́споди, поми́луй 12 р., Всесвята́я Тро́йце… Після сього відкриваються царські врата. Ієрей мовить: Прему́дрість. Лик: Чеснішу від херуви́мів… Ієрей: Сла́ва Тобі, Хри́сте Бо́же, упова́ння на́ше, сла́ва Тобі. Лик: Сла́ва: і ни́ні. Го́споди поми́луй. Тричі. Благослови́, і ієрей мовить відпуст.

На відпусті поминає святого, якого є храм і якого є день. Царські двері зачиняються.

Ієрей з дияконом поклоняються перед святою трапезою тричі, кажучи тільки: Боже, ми́лостивий будь мені грішному. І цілують святе Євангеліє, святу трапезу і напрестільний хрест. А диякон виходить і, ставши на звичайнім місці, виголошує:

Благослови́, влади́ко.

Ієрей, стоячи перед святою трапезою у святилищі, голосно мовить:

Благослове́нне Ца́рство Отця́, і Си́на, і Свято́го Ду́ха, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків.

Лик: Амінь.

І зараз читець:

Прийдіте, поклонімся Царе́ві на́шому Бо́гу.

Прийдіте, поклонімся Христо́ві, Царе́ві на́шому Бо́гу.

Прийдіте, поклонімся і припадім до само́го Го́спода Ісу́са Христа́, Царя́ і Бо́га на́шого.

(При тім творимо три малі поклони, сягаючи правою рукою до землі і знаменуючи себе знаком хреста.)

І читає 103-ій псалом. А ієрей, ставши з відкритою головою перед святими дверми, мовить світильничні молитви, значить вечірні, починаючи від четвертої молитви, бо три перші читаються по єктеніях.

ПСАЛОМ 103

Благослови́, душе́ моя́, Го́спода; * Го́споди Бо́же мій, Ти возвели́чився єси́ ве́льми.

В ісповідання і ве́лич-красу́ загорну́вся Ти: * одіва́єшся світлом, як ри́зою.

Ти простира́єш не́бо, як ко́жу, * покрива́ючи во́дами височи́ни Свої.

Ти кладе́ш о́блаки на схо́дження Своє́, * хо́дячи на кри́лах вітряни́х.

Ти тво́риш вітри́ Ангелами Своїми * і слу́гами Своїми – по́лумінь вогне́нний.

Ти осно́вуєш зе́млю на тве́рді її, * не похи́литься на віки віків.

Безо́дня, як ри́за, одіння її, * на го́рах ста́нуть во́ди.

Від погро́зи Твоє́ї побігнуть, * від го́лосу гро́му Твого́ зляка́ються.

Зво́дяться го́ри і схо́дять поля́ на місце, * яке́ Ти оснува́в їм.

Грани́цю Ти положи́в, яко́ї не пере́йдуть, * ні не пове́рнуться, щоб покри́ти зе́млю.

Посила́єш джере́ла в яра́х, * по́серед гір пере́йдуть во́ди.

Вони́ напо́юють усіх звірів пільних, * дожида́ють она́гри в спра́зі своїй.

На них пти́ці небе́сні вита́ють, * з-по́серед скель ви́дадуть го́лос.

Ти напо́юєш го́ри з височи́н Своїх, * пло́дом діл Твоїх насити́ться земля́.

Ти виро́щуєш траву́ для ско́ту * і зе́ла на слу́жбу лю́дям:

Щоб видава́ти хліб із землі, * і вино́ весели́ть се́рце чоловіка.

Щоб намасти́ти лице́ єле́єм, * і хліб се́рце чоловіка укріпи́ть.

Наситя́ться дере́ва пільні, ке́дри лива́нські, що їх Ти насади́в, * там пти́ці загніздя́ться.

Журавли́не жили́ще пере́д веде́ між ни́ми, * го́ри висо́кі о́леням, ске́лі – прибіжище зайця́м.

Ти сотвори́в місяць за́для ча́су, * со́нце пізна́ло за́хід свій.

Ти положи́в те́мряву і наста́ла ніч, * що в ній прохо́дити бу́дуть усі звірі дібро́вні.

Левеня́та рика́ють, щоб схопи́ти * і знайти́ від Бо́га пожи́ву для се́бе.

Засія́ло со́нце, і зібра́лися, * і в лего́вищах своїх ля́жуть.

Ви́йде чоловік на діло своє́ * і на пра́цю свою́ до ве́чора.

Які то вели́чні діла́ Твої, Го́споди, все в прему́дрості сотвори́в Ти, * спо́внилася земля́ тва́рі Твоє́ї.

Се мо́ре вели́ке і просто́ре, * там га́ди, яки́м нема́ числа́:

Животи́ни малі з вели́кими, * там кораблі переплива́ють.

Змій сей, що Ти його сотвори́в, щоб насміха́тися з ньо́го. * Все на Те́бе чека́є, щоб да́ти їм пожи́ву у свій час.

Коли́ Ти дав їм, зберу́ть, * коли́ Ти відкри́в ру́ку Твою́, все напо́вниться бла́гости.

Коли́ ж Ти відве́рнеш лице́, вони́ затриво́жаться, * забере́ш їхній дух, то ще́знуть і пове́рнуться у свій прах.

Пошле́ш Ду́ха Твого́, і ство́рені бу́дуть, * і Ти обно́виш лице́ землі.

Неха́й бу́де сла́ва Госпо́дня на віки, * возвесели́ться Госпо́дь діла́ми Своїми.

Він спогля́не на зе́млю і чи́нить, що вона трясе́ться, * доторка́ється гір, і димля́ться.

Заспіва́ю Го́сподеві в житті моїм, * Бо́гові моє́му співа́ю, по́ки я є.

Неха́й соло́дкою бу́де Йому́ бе́сіда моя́, * я ж возвеселю́ся в Го́споді.

Неха́й ще́знуть грішники з землі, і беззако́нники, щоб їх не було́. * Благослови́, душе́ моя́. Го́спода.

І знову:

Со́нце пізна́ло за́хід свій, * положи́в Ти те́мряву і наста́ла ніч.

Які то вели́чні діла́ Твої, Го́споди, * все в прему́дрості сотвори́в Ти.

Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові,

і ни́ні, і повсякча́с, і на віки віків. Амінь.

Алилу́я, алилу́я, алилу́я, сла́ва Тобі, Бо́же. Тричі, з малими поклонами.

Молитва четверта

Невмовка́ючими пісня́ми і безпереста́нними славосло́вленнями святи́ми Си́лами оспівуваний, напо́вни уста́ на́ші хвалінням Твоїм, щоб возда́ти вели́чення Імені Твоє́му свято́му, і дай нам у́часть і насліддя з усіма́, що воістину боя́ться Тебе́ і зберіга́ють за́повіді Твої, моли́твами свято́ї Богоро́диці і всіх святи́х Твоїх.

Бо Тобі нале́жить уся́ка сла́ва, честь і поклоніння, Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків. Амінь.

Молитва п’ята

Благослове́н єси́, Го́споди Бо́же Вседержи́телю, що відаєш ум лю́дський, що зна́єш, чого́ потре́буємо, бага́то більше, ніж про́симо або́ розуміємо. Сам, Чоловіколю́бче Ца́рю, в усьому благи́й, удовольни́ нас мно́жеством щедро́т Твоїх, щоб бездога́нною со́вістю призива́ти святе́ Ім’я́ Твоє́; і не введи́ нас у споку́су, але́ ізба́в нас від лука́вого, і Про́мислом Твоїм усе на ко́ристь на́шу учини́.

Бо Тобі нале́жить уся́ка сла́ва, честь і поклоніння, Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків. Амінь.

Молитва шоста

Го́споди, Го́споди, що держи́ш усе́ пречи́стою Твоє́ю доло́нею, що довготерпи́ш із-за всіх нас і жалієш за зло́би на́ші, пом’яни́ щедро́ти і ми́лість Твою́, навідай нас Твоє́ю бла́гістю і дай нам уни́кнути і в оста́нок теперішнього дня різних підступів лука́вого, і життя́ на́ше збережи́ безпе́чним благода́ттю Всесвято́го Твого́ Ду́ха.

Ми́лістю і чоловіколю́бієм Єдиноро́дного Твого́ Си́на, що з Ним благослове́н єси́, з Пресвяти́м, і Благи́м, і Животворя́щим Твоїм Ду́хом, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків. Амінь.

Молитва сьома

Бо́же вели́кий і ди́вний, що несказа́нною бла́гістю і бага́тим Про́мислом управля́єш усім і до́бра світу нам дарува́в, і дав нам запору́ку обіцяного ца́рства даро́ваними нам бла́гами. Ти вчини́в, щоб і мину́лу части́ну дня ми ухи́лилися від уся́кого зла; дару́й нам і оста́нок непоро́чно доверши́ти пе́ред свято́ю сла́вою Твоє́ю, оспівувати Тебе́, єдиного Благо́го й Чоловіколю́бного Бо́га на́шого.

Бо Ти єси́ Бог наш і Тобі сла́ву возсила́ємо, Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків. Амінь.

Молитва восьма

Бо́же вели́кий і ви́шній, що єди́ний ма́єш безсме́ртя, що в світлі живе́ш непристу́пнім, що всю твар сотвори́в у прему́дрості, що розділи́в між світлом і те́мрявою, і поста́вив со́нце володіти днем, а місяць та зорі володіти ніччю, що сподо́бив нас, грішних, і в тепе́рішній час ста́ти пе́ред лице́м Твоїм в ісповідуванні, і принести́ Тобі вечірнє славосло́в’я. Сам, Чоловіколюбче, справ моли́тву на́шу, як кади́ло пе́ред Тобо́ю, і прийми її, як приє́мний за́пах. Пода́й же нам сей вечір і надхо́дячу ніч ми́рну, одягни́ нас у броню́ світла, ізба́в нас від стра́ху нічно́го і вся́кої ре́чі, що в те́мряві прохо́дить. І дай сон, що його Ти дарува́в на спочи́нок на́шої не́мочі, вільний від уся́ких дия́вольських прима́р; так, Влади́ко, благи́х Пода́телю, неха́й і ми вночі на на́ших ло́жах ка́ючись спомина́ємо Ім’я́ Твоє́ і, просвічувані поу́ченням Твоїх за́повідей, вста́немо в душе́вній ра́дості на славосло́в’я Твоє́ї бла́гости, прино́сячи моли́тви й моління Твоє́му милосе́рдю за прогрішення на́ші і всіх людей Твоїх, яки́х, моли́твами свято́ї Богоро́диці, в ми́лості навісти́.

Бо Ти Благи́й і Чоловіколю́бець Бог єси́, і Тобі сла́ву возсила́ємо, Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків. Амінь.

По закінченні передпочаткового псалма диякон мовить єктенію:

В ми́рі Го́споду помолімся.

Лик: Го́споди, поми́луй.

За мир з висо́т і спасіння душ на́ших Го́споду помолімся.

Лик: Го́споди, поми́луй.

За мир усьо́го світу, добрий стан святи́х Бо́жих Церко́в і з’є́днання всіх Го́споду помолімся.

Лик: Го́споди, поми́луй.

За святи́й храм сей і тих, що з вірою, благоговінням і стра́хом Бо́жим вхо́дять до ньо́го, Го́споду помолімся.

Лик: Го́споди, поми́луй.

За святішого вселе́нського архиє́рея (ім’я), Па́пу Ри́мського, і за блаже́ннішого Патрія́рха нашого (ім’я), і за преосвяще́ннішого Митрополи́та на́шого кир (ім’я), і за преосвяще́ннішого Архиєпи́скопа на́шого кир (ім’я), боголюби́вого Єпи́скопа на́шого кир (ім’я), чесне́ пресвітерство, у Христі дия́конство, за ввесь при́чет і люде́й Го́споду помолімся.

Лик: Го́споди, поми́луй.

За Бо́гом бере́жений наро́д наш, за правління і все во́їнство Го́споду помолімся.

Лик: Го́споди, поми́луй.

За го́род сей (або За село́ се, або За святу́ оби́тель сю), і за вся́кий го́род (або вся́ке село́, або вся́ку оби́тель), країну, і за тих, що вірою живу́ть у них, Го́споду помолімся.

Лик: Го́споди, поми́луй.

За до́бре поліття, за врожа́й плодів земни́х і часи́ ми́рні Го́споду помолімся.

Лик: Го́споди, поми́луй.

За плава́ючих, подорожу́ючих (на землі і в повітрі), неду́жих, стражда́ючих, полоне́них, і за спасіння їх Го́споду помолімся.

Лик: Го́споди, поми́луй.

Щоб ізба́витися нам від уся́кої ско́рби, гніву, (біди́) і нужди́, Го́споду помолімся.

Лик: Го́споди, поми́луй.

Заступи́, спаси́, поми́луй і охорони́ нас, Бо́же, Твоє́ю благода́ттю.

Лик: Го́споди, поми́луй.

Пресвяту́, пречи́сту, преблагослове́нну, сла́вну Влади́чицю на́шу Богоро́дицю і приснодіву Марію, з усіма́ святи́ми пом’яну́вши, самі себе́, і оди́н о́дного, і все життя́ на́ше Христу́ Бо́гові відда́ймо.

Лик: Тобі, Го́споди.

Виголос: Бо Тобі нале́жить уся́ка сла́ва, честь і поклоніння, Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків.

Лик: Амінь.

І, по виголосі, стихословиться 18-а катизма До Го́спода в скорбо́ті моїй взива́в я… з малими поклонами на Али́луя. На кожнім антифоні диякон мовить малу єктенію, а ієрей виголос.

Як почнеться стихослов’я, ієрей відходить до святого предложення і, взявши передосвячений Хліб з хлібоносця, кладе його з великим благоговінням на святий дискос, вливши у святу чашу вино і воду, як звичайно, не кажучи нічого. І, взявши кадильницю, кадить звізду і покровці, і покриває їх, нічого більше не кажучи, тільки: Моли́твами святи́х отців на́ших, Го́споди Ісу́се Хри́сте Бо́же наш, поми́луй нас. Бо ся Жертва передосвячена і звершена.

Якщо передосвячений Агнець зберігається на престолі, перенесення на жертовник звичайно відбувається так:

Ієрей, взявши передосвячений Хліб з кивота, кладе його з великим благоговінням на святий дискос. І, покадивши звізду та перший покровець, покриває святий Хліб, не кажучи нічого.

Після сього ієрей кадить престіл кругом, а диякон іде перед ним зо свічкою. І, зробивши доземний поклін святим Дарам, ієрей кладе дискос на свою голову і переносить його на жертовник, а перед ним іде диякон зо свічкою і кадильницею.

І вливає у святу чашу разом вина і води, як звичайно, не мовлячи нічого. І, взявши кадильницю, кадить покровці і покриває їх, вже більше нічого не кажучи, ні молитви предложення, але тільки: Моли́твами святи́х отців на́ших, Го́споди Ісу́се Хри́сте Бо́же наш, поми́луй нас.

ВІСІМНАДЦЯТА КАТИЗМА

Увага! На п’ятому тижні Великого Посту є інакший порядок катизм:

у понеділок стихословиться 10 катизма, у вівторок 19, в середу 7, у четвер 12 і допіру в п’ятницю 18.

ПЕРШИЙ АНТИФОН

Псалом 119

До Го́спода в скорбо́ті моїй взива́в я, * і Він ви́слухав мене́.

Го́споди, ви́зволь ду́шу мою́ від уст непра́ведних * і від язика́ зрадли́вого!

Що да́сться тобі або́ що прило́житься тобі * до язика́ зрадли́вого?

Го́стрі стріли си́льного * з вугіллям, що ни́щить.

Ли́хо мені, що по́дорож моя́ продо́вжилася; * осели́всь я між осе́лями кеда́рськими.

До́вго подорожува́ла душа́ моя́: * з ти́ми, що нена́видять мир, був я суми́рний.

Коли́ промовля́в до них, * вони́ без вини́ ворогува́ли про́ти ме́не!

Псалом 120

Я звів о́чі мої в го́ри; * звідки при́йде по́міч моя́?

По́міч моя́ від Го́спода, * що сотвори́в Не́бо та зе́млю.

Не дай нозі твоїй захита́тися, * і не задріма́є Той, що охороня́є Тебе́!

От, не задріма́є і не засне́ Той, * що оберіга́є Ізра́їля.

Госпо́дь охоро́нить тебе́, * Госпо́дь – оборо́на твоя́ право́руч тебе́.

Уде́нь со́нце не припече́ тебе́, * ані місяць уночі.

Госпо́дь збереже́ тебе́ від уся́кого зла, * збереже́ ду́шу твою́ Госпо́дь.

Госпо́дь збереже́ вхід твій і ви́хід твій * відни́ні і до віку.

Псалом 121

Зрадів я, коли́ сказа́ли мені: * «Підемо до до́му Госпо́днього.»

Стоя́ли но́ги на́ші * у двора́х твоїх, Єрусали́ме!

Єрусали́м, що буду́ється, як місто, * яко́го будівлі стоя́ть ра́зом.

Бо туди́ прихо́дили покоління, покоління Госпо́дні, * за заповітом Ізра́їлевим, просла́вити Ім’я́ Госпо́днє.

Бо там поста́влено престо́ли для су́ду, * престо́ли в до́мі Дави́да.

Просіте ж ми́ру для Єрусали́му * і доста́тку для тих, що лю́блять тебе́!

Тож неха́й бу́де мир у си́лі твоїй * і доста́ток у пала́тах твоїх!

За́для братів моїх і бли́жніх моїх * говори́в я: «Мир тобі!»

За́для до́му Го́спода, Бо́га на́шого, * шука́в я добра́ тобі.

Псалом 122

До Те́бе, що перебува́єш на Не́бі, * звів я о́чі мої.

Так як о́чі слуг зверта́ються до рук госпо́дарів своїх, * як о́чі служни́ці – до рук господи́ні її:

Так о́чі на́ші – до Го́спода, Бо́га на́шого, * по́ки поми́лує нас.

Поми́луй нас, Го́споди, поми́луй нас, * бо на́дто спо́внені ми пого́рди.

Надміру спо́внена душа́ на́ша ганьби́ від бага́тих * та знева́ги від го́рдих.

Псалом 123

Коли́ б не Госпо́дь був з на́ми, * – неха́й ска́же Ізра́їль, –

коли́ б не Госпо́дь був з на́ми, як лю́ди про́ти нас повста́ли, * то, пе́вне, живи́х поже́рли б нас.

Коли́ б розгорілась я́рість їх на нас, * то, пе́вне, вода́ потопи́ла б нас.

Спра́вді че́рез потік перейшла́ душа́ на́ша; * спра́вді перейшла́ душа́ на́ша во́ду прудку́.

Благослове́н Госпо́дь, що не відда́в нас * на здо́бич зуба́м їх!

Душа́ на́ша, як пти́ця, * ви́зволилась із сіті ловців.

Сіть розірва́лася, і ми ви́зволились; * по́міч на́ша в Імені Го́спода, що сотвори́в Не́бо та зе́млю.

Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, і ни́ні, і повсякча́с, і на віки віків. Амінь.

Алилу́я, алилу́я, алилу́я, сла́ва Тобі, Боже. (Тричі, з малими поклонами.)

Диякон:

Ще і ще в ми́рі Го́споду помолімся.

Лик: Го́споди, поми́луй.

Заступи́, спаси́, поми́луй і охорони́ нас, Бо́же, Твоє́ю благода́ттю.

Лик: Го́споди, поми́луй.

Пресвяту́, пречи́сту, преблагослове́нну, сла́вну Влади́чицю на́шу Богоро́дицю і приснодіву Марію, з усіма́ святи́ми пом’яну́вши, самі себе́, і оди́н о́дного, і все життя́ на́ше Христу́ Бо́гові відда́ймо.

Лик: Тобі, Го́споди.

Молитва першого антифону:

Го́споди ще́дрий і ми́лостивий, довготерпели́вий і многоми́лостивий, почу́й моли́тви наші і зваж на го́лос моління на́шого, вчини́ з на́ми знаме́ння на бла́го, наста́в нас на путь Твою́, щоб ходи́ли ми в істині Твоїй. Возвесели́ серця́ на́ші, щоб боя́тися Імени Твого́ свято́го, бо вели́кий єси́ Ти і тво́риш чудеса́. Ти єси́ Бог єди́ний, і нема́є подібного Тобі між бога́ми, Го́споди: си́льний у ми́лості і благи́й у могу́тності, щоб помага́ти і утіша́ти, і спаса́ти всіх, що упова́ють на Ім’я́ святе́є Твоє́.

Виголос:

Бо Твоя́ є вла́да і Твоє́ є ца́рство, і си́ла, і сла́ва, Отця́, і Си́на, і Свято́го Ду́ха, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків.

Лик: Амінь.

ДРУГИЙ АНТИФОН

Псалом 124

Ті, що надіються на Го́спода, – як гора́ Сіо́н; * не захита́ється повік, хто живе́ в Єрусали́мі.

Го́ри навко́ло ньо́го, * і Госпо́дь – навко́ло наро́ду Свого́ відни́ні і повік.

Бо не зоста́вить Госпо́дь жезла́ грішників над до́лею пра́ведних, * щоб не простягли́ пра́ведні рук своїх до беззако́ння.

Ущасли́в, Го́споди, * до́брих і пра́вих се́рцем.

А тих, що схиля́ються до хи́трощів, * відведе́ Госпо́дь ра́зом з ти́ми, що чи́нять беззако́ння. Мир на Ізра́їля!

Псалом 125

Як утішені були́ ми, коли́ поверта́в Госпо́дь поло́н Сіо́ну; * тоді уста́ на́ші напо́внились ра́дістю і язи́к наш весе́лістю.

Тоді говори́ли між наро́дами: * «Вели́ке Госпо́дь учини́в з ни́ми!»

Вели́ке Госпо́дь сотвори́в з на́ми: * ми звесели́лись.

Поверни́, Го́споди, поло́н наш, * на́че пото́ки за вітру півде́нного!

Ті, що сіють у сльоза́х, * пожну́ть у ра́дості.

Відхо́дячи, вони́ відхо́дили та пла́кали, * покида́ючи насіння своє́.

А верта́ючи, при́йдуть у ра́дості, * збира́ючи снопи́ свої.

Псалом 126

Коли́ не Госпо́дь збуду́є дім, * даре́мне будівни́чі труди́лись.

Коли́ не Госпо́дь охороня́тиме місто, * даре́мне пильнува́в сто́рож.

Даре́мне встає́те зрання́; ви, що їсте́ хліб журби́, * встава́йте після спочи́нку, коли́ Бог дасть сон улю́бленим Своїм.

Отсе́ насліддя від Го́спода – сини́; * нагоро́да від Ньо́го – плід утро́би.

Як стріли у руці си́льного, * так сини́-вигна́нці.

Блаже́н, хто спо́внить ни́ми жада́ння своє́; * не осоро́мляться вони́, коли́ бу́дуть говори́ти з ворога́ми своїми у воро́тях.

Псалом 127

Блаже́нні всі, що боя́ться Го́спода, * хо́дять путя́ми Його́!

Трудо́м рук твоїх живи́тися бу́деш; * щасли́вий ти, і до́бре тобі бу́де!

Дружи́на твоя́, як лоза́ плодови́та * біля до́му твого́.

Сини́ твої, немо́в па́ростки оли́вні * круг стола́ твого́.

Ось так благослове́н бу́де чоловік, * що боїться Го́спода.

Неха́й благослови́ть тебе́ Госпо́дь із Сіо́ну! * І щоб ти поба́чив добро́ Єрусали́му по всі дні життя́ твого́,

і щоб ти поба́чив діте́й синів твоїх! * Мир на Ізра́їля!

Псалом 128

Ча́сто боро́лися зо мно́ю від молоди́х літ моїх, * – неха́й же ска́же Ізра́їль.

Ча́сто боро́лися зо мно́ю від молоди́х літ моїх, * та не перемогли́ мене́.

На хребті моїм будува́ли грішники, * чини́ли да́лі беззако́ння своє́.

Пра́ведний Госпо́дь * постина́в ши́ї грішників.

Неха́й осоро́мляться і ве́рнуться наза́д усі, * що нена́видять Сіо́н.

Неха́й бу́дуть, як трава́ на покрівлі, * що, пе́рше ніж її ви́рвали, засо́хла.

Яко́ю не напо́внив руки́ своє́ї жнець * і па́зухи своє́ї той, що снопи́ збира́є.

І не сказа́ли перехо́жі: * Благослове́ння Госпо́днє на вас!

Ми благослови́ли вас * в Ім’я́ Госпо́днє.

Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, і ни́ні, і повсякча́с, і на віки віків. Амінь.

Алилу́я, алилу́я, алилу́я, сла́ва Тобі, Боже. (Тричі, з малими поклонами.)

Диякон:

Ще і ще в ми́рі Го́споду помолімся.

Лик: Го́споди, поми́луй.

Заступи́, спаси́, поми́луй і охорони́ нас, Бо́же, Твоє́ю благода́ттю.

Лик: Го́споди, поми́луй.

Пресвяту́, пречи́сту, преблагослове́нну, сла́вну Влади́чицю на́шу Богоро́дицю і приснодіву Марію, з усіма́ святи́ми пом’яну́вши, самі себе́, і оди́н о́дного, і все життя́ на́ше Христу́ Бо́гові відда́ймо.

Лик: Тобі, Го́споди.

Молитва другого антифону:

Го́споди, не осу́джуй нас у Твоїй я́рості, а́ні в гніві Твоїм не кара́й нас, але́ вчини́ з на́ми по ми́лості Твоїй, лікарю і зціли́телю душ на́ших. Наста́в нас до пристано́вища во́лі Твоє́ї; просвіти́ о́чі серде́ць на́ших на пізна́ння Твоє́ї істини і дару́й нам оста́нок тепе́рішнього дня ми́рний і безгрішний, і уве́сь час життя́ на́шого, моли́твами Богоро́диці і всіх святи́х.

Виголос:

Бо Ти благи́й і чоловіколю́бець Бог єси́, і Тобі сла́ву возсила́ємо, Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків.

Лик: Амінь.

ТРЕТІЙ АНТИФОН

Псалом 129

Із глибини́ візва́в я до Те́бе, Го́споди; * Го́споди, почу́й го́лос мій.

Неха́й бу́дуть ву́ха Твої ува́жливі * до го́лосу моління мого́.

Якщо́ на беззако́ння зважа́тимеш, Го́споди, – Го́споди, хто всто́їться, * бо у Те́бе очи́щення є.

Імени Твого́ ра́ди чека́в я на Те́бе, Го́споди, чека́ла душа́ моя́ на сло́во Твоє́; * упова́ла душа́ моя́ на Го́спода.

Від ра́нньої сторо́жі до но́чі, від ра́нньої сторо́жі * неха́й упова́є Ізра́їль на Го́спода.

Бо в Го́спода ми́лість і бага́те в Ньо́го ізбавління. * І Той ізба́вить Ізра́їля від усіх беззако́нь його́.

Псалом 130

Го́споди, не пиша́лося се́рце моє, і не пиша́лися о́чі мої, * і не вхо́див я у вели́ке, ні в ди́вне, що ви́ще за ме́не.

Коли́ не був я покірний і пиша́вся в душі своїй, * то як відлу́чена дити́на ма́тері своїй, так Ти відпла́тиш душі моїй.

Неха́й надіється Ізра́їль на Го́спода * відни́ні аж до віку.

Псалом 131

Пом’яни́, Го́споди, Дави́да і всю ла́гідність його́, * як він кля́вся Го́сподеві, присяга́вся Бо́гу Якова:

«Не ввійду́ до наме́ту до́му мого́, * не ля́жу на посте́лі ло́жа мого́.

Не дам сну оча́м моїм, і дрімо́ти повікам моїм, * і відпочи́нку скро́ням моїм:

По́ки не знайду́ місця Го́сподеві, * наме́ту Бо́гові Якова!»

Отсе́ чу́ли ми про Ньо́го в Євфра́ті, * знайшли́ Його́ на поля́х лісови́х.

Увійдімо до наме́тів Його́, * поклонімося на місці, де стоя́ли но́ги Його́.

Встань, Го́споди, на місце відпочи́нку Твого́, * Ти і киво́т святи́ні Твоє́ї.

Свяще́ники Твої зодя́гнуться в пра́вду * і преподо́бні Твої возра́дуються.

За́для Дави́да, слуги́ Твого́, * не відверни́ лиця від Пома́заника Твого́.

Кля́вся Госпо́дь Дави́дові істиною * і не відмо́виться від не́ї:

«З пло́ду утро́би твоє́ї * посаджу́ на престо́лі твоє́му.

Коли́ сини́ твої доде́ржать заповіту мого́ * і за́повідей моїх, яки́х я навчу́ їх,

то й сини́ їх повік зася́дуть * на престо́лі твоїм.»

Бо ви́брав Госпо́дь Сіо́н, * побажа́в його́ на осе́лю Собі.

«Отсе́ відпочи́нок мій повік-віки, * тут оселю́ся, бо я побажа́в його́.

Здо́бич його́ ще́дро благословлю́, * убо́гих його́ нагоду́ю хлібом.

Свяще́ників його́ зодягну́ в спасіння, * і преподо́бні його́ ра́дістю ра́дуватись бу́дуть.

Там ви́плекаю си́лу Дави́дову, * приготува́в я світи́льник Пома́заникові моє́му.

Ворогів його зодягну́ в со́ром, * і на ньо́му процвіте́ святи́ня моя́.»

Псалом 132

От що до́бре, от що га́рне, * се – коли́ бра́ття живу́ть ра́зом!

Се як ми́ро на голові, що на бо́роду сплива́є, на бо́роду Ааро́на, * що сплива́є на край оде́жі його́.

Се як роса́ єрмо́нська, * що схо́дить на го́ри Сіо́нські.

Бо там заповів Госпо́дь * благослове́ння і життя́ повік.

Псалом 133

Благословіте ни́ні Го́спода, * всі слу́ги Госпо́дні,

що стоїте́ у хра́мі Госпо́дньому, * у двора́х до́му Бо́га на́шого.

Ноча́ми здійма́йте ру́ки ва́ші до святи́ні * і благословіте Го́спода.

Неха́й благослови́ть тебе́ Госпо́дь із Сіо́ну, * що сотвори́в Не́бо та зе́млю!

Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, і ни́ні, і повсякча́с, і на віки віків. Амінь.

Алилу́я, алилу́я, алилу́я, сла́ва Тобі, Боже. (Тричі, з малими поклонами.)

Диякон:

Ще і ще в ми́рі Го́споду помолімся.

Лик: Го́споди, поми́луй.

Заступи́, спаси́, поми́луй і охорони́ нас, Бо́же, Твоє́ю благода́ттю.

Лик: Го́споди, поми́луй.

Пресвяту́, пречи́сту, преблагослове́нну, сла́вну Влади́чицю на́шу Богоро́дицю і приснодіву Марію, з усіма́ святи́ми пом’яну́вши, самі себе́, і оди́н о́дного, і все життя́ на́ше Христу́ Бо́гові відда́ймо.

Лик: Тобі, Го́споди.

Молитва третього антифону:

Го́споди Бо́же наш, пом’яни́ нас, грішних і непотрібних рабів Твоїх, коли́ призива́ємо святе́ і поклоня́єме Ім’я́ Твоє́, і не осоро́м нас вичікуванням ми́лости Твоє́ї, але дару́й нам, Го́споди, все, чого́ просимо́, для спасіння, і сподо́би нас люби́ти і боя́тися Тебе́ з усьо́го се́рця на́шого, і чини́ти в усьо́му во́лю Твою́.

Виголос:

Бо Ти єси́ Бог наш, Бог щоб ми́лувати і спаса́ти, і Тобі сла́ву возсила́ємо, Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків.

Лик: Амінь.

По катизмі співається (на глас першої з ряду стихир) псалом 140 Го́споди, візва́в я до Те́бе…, і диякон кадить за уставом.

ПСАЛОМ 140

Го́споди, візва́в я до Те́бе, ви́слухай мене́.

Приспів: Ви́слухай мене́, Го́споди.

Го́споди, візва́в я до Те́бе, ви́слухай мене́. Почу́й го́лос моління мого́, коли́ я взива́ю до Те́бе.

Приспів: Ви́слухай мене́, Го́споди.

Неха́й напра́виться моли́тва моя́, як кади́ло пе́ред Тобо́ю, підно́шення рук моїх, же́ртва вечірняя.

Приспів: Ви́слухай мене́, Го́споди.

І по чину стихи:

Положи́, Го́споди, охоро́ну уста́м моїм * і две́рі огоро́ди губа́м моїм.

Не наклони́ се́рця мого́ до слове́с лука́вства, * щоб вига́дувати при́води для гріхів.

З людьми́, що чи́нять беззако́ння, * і не бу́ду причи́сленим до ви́браних їх.

Неха́й покара́є мене́ пра́ведник ми́лістю і обвинува́тить мене́, * а єле́й грішного неха́й не намасти́ть голови́ моє́ї.

Бо ще й моли́тва моя́ в уподо́баннях їх, * поже́ртвувані були́ при ка́мені су́дді їх.

Почу́ють слова́ мої, бо були́ в си́лі. * Як то́вща землі розірва́лася на землі, розсіялися ко́сті їх пе́ред а́дом.

Бо до Те́бе, Го́споди, Го́споди, о́чі мої, * на Те́бе упова́в я, не відійми́ душі моє́ї.

Охорони́ мене́ від сіті, яку́ заста́вили на ме́не, * і від собла́зні тих, що чи́нять беззако́ння.

Впаду́ть у сіть свою́ грішники, * єди́ний я, аж до́ки пройду́.

ПСАЛОМ 141

Го́лосом моїм до Го́спода візва́в я, * го́лосом моїм до Го́спода помоли́вся.

Проллю́ пе́ред Ним моління моє́, * печа́ль мою́ пе́ред Ним сповіщу́.

Коли́ іщеза́в від ме́не дух мій, * то Ти пізна́в стежки́ мої.

На сій путі, по якій я ходи́в, * скри́ли сіть на ме́не.

Диви́вся я на пра́во і спогляда́в, * і не було́, хто знав би мене́.

Пропа́ла вте́ча для ме́не, * і нема́, хто б шука́в душі моє́ї.

Візва́в я до Те́бе, Го́споди, я сказа́в: * Ти єси́ упова́ння моє́, Ти моя́ часть на землі живи́х.

Зваж на моління моє́, * бо я ду́же упоко́рений.

Ізба́в мене́ від гони́телів моїх, бо вони́ скріпи́лися більше ме́не.

Звідси до кожного стиха приспівуються стихири:

Ви́веди із темни́ці ду́шу мою́, * щоб сповідуватися Імені Твоє́му.

Мене́ ждуть пра́ведники, * до́ки нагоро́диш мене́.

ПСАЛОМ 129

Із глибини́ візва́в я до Те́бе, Го́споди; * Го́споди, почу́й го́лос мій.

Неха́й бу́дуть ву́ха Твої ува́жливі * до го́лосу моління мого́.

Якщо́ на беззако́ння зважа́тимеш, Го́споди, – Го́споди, хто всто́їться, * бо у Те́бе очи́щення є.

Імени Твого́ ра́ди чека́в я на Те́бе, Го́споди, чека́ла душа́ моя́ на сло́во Твоє́; * упова́ла душа́ моя́ на Го́спода.

Від ра́нньої сторо́жі до но́чі, від ра́нньої сторо́жі * неха́й упова́є Ізра́їль на Го́спода.

Бо в Го́спода ми́лість і бага́те в Ньо́го ізбавління. * І Той ізба́вить Ізра́їля від усіх беззако́нь його́.

ПСАЛОМ 116

Хваліть, Го́спода, всі наро́ди, * хваліть Його́, всі лю́ди.

Бо утверди́лася ми́лість Його́ на нас, * і істина Госпо́дня перебува́є на віки.

Коли ж співці почнуть Сла́ва: і ни́ні, відкриваються царські врата. Вхід з кадильницею. Коли ж має читатися Євангеліє, в празник храму, або святого, або Страсний Тиждень, тоді вхід з Євангелієм. Диякон говорить тихо до ієрея: Го́споду помолімся, а ієрей сю молитву входу:

Уве́чорі і вра́нці і опівдні благословимо́, благодаримо́ і мо́лимось до Те́бе, Влади́ко всіх, Чоловіколю́бче Го́споди; напра́в моли́тву нашу як кади́ло пе́ред Тобо́ю, і не дай нахили́ти серде́ць на́ших до слів або по́мислів лука́вих, але ізба́в нас від усьо́го, що ло́вить ду́ші на́ші, бо до Те́бе, Го́споди, Го́споди, о́чі на́ші, і на Те́бе ми упова́ли, не посоро́м нас, Бо́же наш.

Бо Тобі нале́жить уся́ка сла́ва, честь, і поклоніння, Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків. Амінь.

По закінченні останньої стихири промовляє диякон або ієрей голосно:

Прему́дрість, про́сті.

І народ співає:

Світло ти́хе свято́ї сла́ви Безсме́ртного Отця́ Небе́сного, Свято́го, Блаже́нного, Ісу́се Хри́сте, прийшо́вши на за́хід со́нця, поба́чивши світло вечірнє, оспівуємо Отця́, і Си́на, і Свято́го Ду́ха, Бо́га; досто́їн єси́ у всі часи́ оспівуваним бу́ти голоса́ми преподо́бними, Си́ну Бо́жий, що життя́ дає́ш, тим-то світ Тебе́ сла́вить.

Диякон: Бу́дьмо ува́жні.

Ієрей: Мир всім.

Диякон: Прему́дрість. Бу́дьмо ува́жні.

Читець, хор і народ виконують прокімен.

Диякон: Прему́дрість.

Читець: З кни́ги Буття́ (на Страсному Тижні: Ви́ходу) чита́ння.

Диякон: Бу́дьмо ува́жні.

Читець читає першу паремію.

Коли ж закінчить, знову промовляє диякон: Бу́дьмо ува́жні.

Співається другий прокімен.

Після нього диякон виголошує:

Повеліте.

Ієрей, держачи свічник зі свічею і кадильницю обома руками, дивлячись на схід, чинить знак хреста і голосно мовить:

Прему́дрість, про́сті.

Обернувшись на захід до народу, знову чинить знак хреста і промовляє:

Світло Христо́ве просвіща́є всіх.

Народ робить три великі (доземні) поклони.

Читець: З кни́ги При́повідок (на Страсному Тижні: Іова) чита́ння.

Диякон: Бу́дьмо ува́жні.

І читець читає другу паремію. Царські врата зачиняються.

Якщо наступного дня випадає свято знайдення голови Предтечі, або сорока севастійських Мучеників, або Благовіщення Пресвятої Богородиці, додаються також їхні паремії.

По закінченні паремій ієрей тихо мовить читцеві: Мир тобі.

Читець тихо відповідає: І ду́хові твоє́му.

Диякон: Прему́дрість.

Читець серед церкви, а звичайно ієрей у святилищі від передньої сторони святої трапези, співає:

Неха́й напра́виться моли́тва моя́, як кади́ло пе́ред Тобо́ю, підно́шення рук моїх, же́ртва вечірняя.

По співі читця або ієрея лик співає те саме.

Читець або ієрей, стоячи з південної сторони, співає стих 1-й:

Го́споди, візва́в я до Те́бе, ви́слухай мене́. Почу́й го́лос моління мого́, коли́ я взива́ю до Те́бе.

Лик: Неха́й напра́виться…

Читець або ієрей, стоячи зі східної сторони, співає стих 2-й:

Положи́, Го́споди, охоро́ну уста́м моїм і две́рі огоро́ди губа́м моїм.

Лик: Неха́й напра́виться…

Читець або ієрей, стоячи з північної сторони, співає стих 3-й:

Не наклони́ се́рця мого́ до слове́с лука́вства, щоб вига́дувати при́води для гріхів.

Лик: Неха́й напра́виться…

І знову читець, або ієрей з передньої сторони святої трапези, співає:

Неха́й напра́виться моли́тва моя́, як кади́ло пе́ред Тобо́ю.

І лик співає:

Підно́шення рук моїх, же́ртва вечірняя.

По закінченні робимо три великі поклони.

Треба знати, що, коли читець або ієрей співає Неха́й напра́виться моли́тва моя́, як кади́ло пе́ред Тобо́ю… кадить ієрей святу трапезу на початку і в кінці кожного стиха, який співається. Коли читець або ієрей співає, люди моляться навколішках, коли ж співає лик, ієрей і ті, що служать у святилищі, стають на коліна, молячись.

Якщо є празник святого (святих), або храмове свято припаде в посні дні, тоді диякон або ієрей мовить: Бу́дьмо ува́жні, і читець – прокімен Апостола. Тоді читається Апостол, співається Алилуя і читається Євангеліє.

У перші три дні Страсної Седмиці:

Коли лик доспіває Неха́й напра́виться… і всі зроблять три великі поклони, диякон, прийнявши з рук ієрея святе Євангеліє, виходить царськими вратами на амвон, а перед ним ідуть свічконосці, і кладе його на аналой.

Ієрей же, стоячи перед святою трапезою і дивлячись на захід, виголошує:

Прему́дрість, про́сті, ви́слухаймо свято́го Єва́нгелія. Мир всім.

Лик: І ду́хові твоє́му.

Диякон: Від Мате́я свято́го Єва́нгелія чита́ння.

Лик: Сла́ва Тобі, Го́споди, сла́ва Тобі.

Ієрей: Бу́дьмо ува́жні.

Диякон читає відповідне зачало з Євангелія від Матея.

По закінченні знову лик: Сла́ва Тобі, Го́споди, сла́ва Тобі.

Диякон мовить єктенію:

Промо́вмо всі з усіє́ї душі і з усіє́ї ми́слі на́шої промо́вмо.

Лик: Го́споди, поми́луй.

Го́споди Вседержи́телю, Бо́же отців на́ших, мо́лимось Тобі, ви́слухай і поми́луй.

Лик: Го́споди, поми́луй.

Поми́луй нас, Бо́же, по вели́кій ми́лості Твоїй, мо́лимось Тобі, ви́слухай і поми́луй.

Лик: Го́споди, поми́луй. Тричі.

Молитва усильного благання:

Го́споди Бо́же наш, уси́льне се моління прийми́ від рабів Твоїх і поми́луй нас по мно́жеству ми́лости Твоє́ї, і щедро́ти Твої зішли́ на нас і на всіх люде́й Твоїх, що очікують від Те́бе бага́тої ми́лости.

В приходських храмах:

Ще мо́лимось за святішого вселе́нського архиєре́я (ім’я), Па́пу Ри́мського, і за блаже́ннішого Патріарха на́шого (ім’я), і за преосвяще́ннішого Митрополи́та на́шого Кир (ім’я), і за преосвяще́ннішого архиєпи́скопа на́шого Кир (ім’я), або боголюби́вого єпи́скопа на́шого Кир (ім’я), за тих, що слу́жать і послужи́ли у святім хра́мі сім, і за отців на́ших духо́вних, і всю во Христі бра́тію на́шу.

Лик: Го́споди, поми́луй. Тричі.

В монастирях:

Ще мо́лимось за святішого вселе́нського архиєре́я (ім’я), Па́пу Ри́мського, і за блаже́ннішого Патріарха на́шого (ім’я), і за преосвяще́ннішого Митрополи́та на́шого Кир (ім’я), і за преосвяще́ннішого архиєпи́скопа на́шого Кир (ім’я), або боголюби́вого єпи́скопа на́шого Кир (ім’я), і за всечесніших отців на́ших архимандри́та (ім’я), протоігу́мена (ім’я), ігу́мена (ім’я), за тих, що слу́жать і послужи́ли у святій оби́телі сій, і за отців на́ших духо́вних, і всю во Христі бра́тію на́шу.

Лик: Го́споди, поми́луй. Тричі.

Ще мо́лимось за Бо́гом бере́жений наро́д наш, за правління і за все во́їнство.

Лик: Го́споди, поми́луй. Тричі.

Ще мо́лимось за предстоя́чих люде́й, що очікують від Те́бе вели́кої і бага́тої ми́лости, за тих, що тво́рять нам ми́лостиню, і за всіх правосла́вних христия́н.

Лик: Го́споди, поми́луй. Тричі.

Виголос:

Бо Ми́лостивий і Чоловіколю́бець Бог єси́, і Тобі сла́ву возсила́ємо, Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків.

Лик: Амінь.

Знову диякон мовить єктенію:

Помоліться, оглаше́нні, Го́сподеві.

Лик: Го́споди, поми́луй.

Вірні, за оглаше́нних помолімся.

Лик: Го́споди, поми́луй.

Щоб Госпо́дь поми́лував їх.

Лик: Го́споди, поми́луй.

Огласи́в їх сло́вом істини.

Лик: Го́споди, поми́луй.

Відкри́в їм єва́нгеліє пра́вди.

Лик: Го́споди, поми́луй.

Приєдна́в їх до свято́ї Своє́ї собо́рної й апо́стольської Це́ркви.

Лик: Го́споди, поми́луй.

Спаси́, поми́луй, заступи́ й охорони́ їх, Бо́же, Твоє́ю благода́ттю.

Лик: Го́споди, поми́луй.

Оглаше́нні, го́лови ва́ші Го́сподеві приклоніть.

Лик: Тобі, Го́споди.

Молитва за оглашенних:

Бо́же, Бо́же наш, Созда́телю і Створи́телю всьо́го, що хо́чеш, щоб усі спасли́ся і прийшли́ до розуміння істини, спогля́нь на Твоїх рабів оглаше́нних і ізба́в їх від да́вньої ома́ни і підступу супроти́вного; і призови́ їх до вічного життя́, просвіща́ючи їх ду́ші і тіла́, і приє́днуючи їх до слове́сного Твого́ ста́да, яке́ Ім’я́м Твоїм святи́м назива́ється.

Виголос:

Щоб і вони́ з на́ми сла́вили пречесне́ і вели́чне Ім’я́ Твоє́, Отця́, і Си́на, і Свято́го Ду́ха, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків.

Лик: Амінь.

Диякон:

Всі оглаше́нні, ви́йдіть; оглаше́нні, ви́йдіть; всі оглаше́нні, ви́йдіть, щоб ніхто́ з оглаше́нних не залиши́вся, тільки вірні, ще і ще в ми́рі Го́споду помолімся.

Лик: Го́споди, поми́луй.

Це кажеться тільки до середи четвертого тижня посту; а від середи четвертого тижня, як ієрей виголосить: Щоб і вони́ з на́ми сла́вили…, диякон мовить і сі прошення (звісно, тільки на службах Передосвячених Дарів, хоч би і в празничний день, крім субот і неділь):

Всі оглаше́нні, ви́йдіть; оглаше́нні, ви́йдіть; всі, що до просвічення, приступіть: помоліться ви, що до просвічення.

Лик: Го́споди, поми́луй.

Вірні, за братів, що до свято́го просвічення готу́ються, і спасіння їх Го́споду помолімся.

Лик: Го́споди, поми́луй.

Щоб Госпо́дь Бог наш утверди́в їх і укріпи́в.

Лик: Го́споди, поми́луй.

Просвіти́в їх просвіченням ро́зуму і благоче́стя.

Лик: Го́споди, поми́луй.

Сподо́бив їх у нале́жну по́ру ку́пелі зновубуття́, відпу́щення гріхів і оде́жі нетління.

Лик: Го́споди, поми́луй.

Новороди́в їх водо́ю і Ду́хом.

Лик: Го́споди, поми́луй.

Дарува́в їм зве́ршення віри.

Лик: Го́споди, поми́луй.

Приєдна́в їх до свято́го Свого́ і ви́браного ста́да.

Лик: Го́споди, поми́луй.

Спаси́, поми́луй, заступи́ і охорони́ їх, Бо́же, Твоє́ю благода́ттю.

Лик: Го́споди, поми́луй.

Ви, що до просвічення, го́лови ва́ші Го́сподеві приклоніть.

Лик: Тобі, Го́споди.

Молитва за тих, що готуються до святого просвічення:

Яви́, Влади́ко, лице́ Твоє́ на тих, що готу́ються до свято́го просвічення і пра́гнуть стрясти́ гріхо́вну скве́рну, озори́ їх по́мисел, упе́вни їх у вірі, утве́рди в надії, соверши́ в любо́ві, вчини́ чесни́ми чле́нами Христа́ Твого́, що дав Себе́ як ізбавління за ду́ші на́ші.

Виголос:

Бо Ти єси́ просвічення на́ше, і Тобі сла́ву возсила́ємо, Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків.

Лик: Амінь.

Диякон:

Всі, що до просвічення, ви́йдіть; ви, що до просвічення, ви́йдіть; всі оглаше́нні, ви́йдіть, щоб ніхто́ з оглаше́нних не залиши́вся, тільки вірні, ще і ще в ми́рі Го́споду помолімся.

Лик: Го́споди, поми́луй.

Досі те, що від середи четвертого тижня посту.

Перша молитва за вірних:

Бо́же вели́кий і хва́льний, що животворя́щою сме́ртю Христа́ Твого́ переста́вив нас від тління в нетління, Ти ви́зволь усі на́ші почуття́ від при́страсного умертвіння, поста́вивши їм за до́брого провідника́ вну́трішню розсу́дливість; і о́ко, о́тже, неха́й не приста́не ні на яки́й по́гляд лука́вий, а слух неха́й бу́де за́мкнений для пусти́х слів, язи́к же неха́й очи́ститься від слів непристо́йних; очи́сть же на́ші гу́би, що хва́лять Тебе́, Го́споди; учини́, щоб ру́ки на́ші зде́ржувалися від злих учи́нків, а діяли тільки те, що добровго́дне Тобі, утве́рджуючи всі на́ші чле́ни і ми́слі благода́ттю Твоє́ю.

Диякон:

Заступи́, спаси́, поми́луй і охорони́ нас, Бо́же, Твоє́ю благода́ттю.

Лик: Го́споди, поми́луй.

Диякон: Прему́дрість.

Ієрей виголошує:

Бо Тобі нале́жить уся́ка сла́ва, честь і поклоніння, Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків.

Лик: Амінь.

Диякон:

Ще і ще в ми́рі Го́споду помолімся.

Лик: Го́споди, поми́луй.

Друга молитва за вірних:

Влади́ко Святи́й, Преблаги́й, мо́лимо Тебе́, бага́того в ми́лості, ми́лостивий будь нам, грішним; і сотвори́ нас досто́йними прийня́ти Єдиноро́дного Твого́ Си́на і Бо́га на́шого, Царя́ сла́ви. Ось бо Пречи́сте Його́ Тіло і Животворя́ща Кров, що в сей час вхо́дять у неви́димому су́проводі мно́жества Во́їнства Небе́сного, ма́ють предложи́тися на сій та́йній трапе́зі, а їх прича́стя неосу́дно нам дару́й, щоб ми, ося́яні ни́ми ми́сленним о́ком, ста́ли сина́ми світла і дня.

Диякон:

Заступи́, спаси́, поми́луй і охорони́ нас, Бо́же, Твоє́ю благода́ттю.

Лик: Го́споди, поми́луй.

Диякон: Прему́дрість.

Ієрей виголошує:

За да́ром Христа́ Твого́, що з Ним благослове́н єси, з Пресвяти́м, і Благи́м, і Животворя́щим Твоїм Ду́хом, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків.

Лик: Амінь.

І співає:

Ни́ні Си́ли Небе́сні з на́ми неви́димо слу́жать: ось бо вхо́дить Цар сла́ви, ось Же́ртва та́йна соверше́нна супрово́диться у сла́ві. З вірою і любо́в’ю приступім, щоб нам прича́сниками життя́ вічного бу́ти. Алилу́я, алилу́я, алилу́я.

Як же се співається, входить диякон північною стороною у святилище, відчиняє царські врата, кадить святу трапезу тільки посередині тричі, і святе предложення, і ієрея, і ставши разом, мовлять: Ни́ні Си́ли Небе́сні… тричі.

І, поклонившись тричі, відходять до предложення; і взявши ієрей воздух, кладе на рамено дияконові, святий же дискос з Божественними Тайнами бере правицею і кладе на свою голову; чашу ж із вином, узявши в свою лівицю, несе при грудях.

А диякон, тільки з кадильницею, йде попереду і кадить часто; йдучи ж, нічого не мовлять. Увійшовши у святилище, кладе їх ієрей за звичаєм на святій трапезі, здіймає покровці зі Святих Дарів і покриває їх воздухом, не мовлячи над ними нічого, тільки їх кадить.

І по вході зі Святими Дарами, як скінчиться спів Ни́ні Си́ли Небе́сні…, творимо три великі поклони.

І зачиняються царські врата.

Диякон виходить на звичайне місце і промовляє:

Спо́внім вечірню моли́тву на́шу Го́сподеві.

Лик: Го́споди, поми́луй.

За предло́жені і передосвя́чені чесні Дари́ Го́споду помолімся.

Лик: Го́споди, поми́луй.

Щоб Чоловіколю́бець Бог наш, прийня́вши їх у святи́й і пренебе́сний і ми́сленний Свій Жерто́вник, як приє́мний за́пах духо́вний, зісла́в нам боже́ственну благода́ть і дар Свято́го Ду́ха, помолімся.

Лик: Го́споди, поми́луй.

Щоб ізбавитися нам від усякої скорби, гніву й нужди, Господу помолімся.

Лик: Го́споди, поми́луй.

Молитва по поставленні Святих Тайн:

Бо́же невимо́вних і неви́димих та́їн, у Те́бе є схо́вані скарби́ прему́дрости і ро́зуму; Ти відкри́в нам служіння сіє́ї слу́жби і з-за бага́того Твого́ чоловіколю́бія поста́вив нас, грішних, прино́сити Тобі дари́ і же́ртви за на́ші гріхи́ і лю́дські невідання; Ти Сам, неви́димий Ца́рю, що тво́риш діла́ вели́кі і недослідні, сла́вні і надзвича́йні, яки́м нема́є числа́, спогля́нь на нас, недосто́йних рабів Твоїх, що стоя́ть пе́ред святи́м сим жерто́вником, як пе́ред херуви́мським Твоїм Престо́лом, на яко́му Єдиноро́дний Твій Син і Бог наш спочива́є під страшни́ми Та́їнствами, що лежа́ть пе́ред на́ми; ви́зволивши і нас, і вірних люде́й Твоїх, від уся́кої нечистоти́, освяти́ ду́ші і тіла́ всіх нас освя́ченням невід’є́мним, щоб ми з чи́стим сумлінням, з незасоро́мленим лице́м, з просвіченим се́рцем причаща́ючися сих боже́ственних свя́тощів і оживотво́рювані ними, з’єдна́лися з Сами́м Христо́м Твоїм, істинним Бо́гом на́шим, що сказа́в: «Хто їсть моє́ тіло і хто п’є мою кров, у ме́ні перебува́є і я в ньо́му»; щоб ми, як посе́литься і жи́тиме в нас Сло́во Твоє́, Го́споди, ста́ли хра́мом пресвято́го і поклоня́ємого Твого́ Ду́ха, ви́зволені від уся́кого дия́вольського підступу, що доко́нується ділом, або сло́вом, або по́мислом, і оде́ржали обіцяні нам бла́га, з усіма́ святи́ми Твоїми, що від віку Тобі благовго́дні були́.

Диякон:

Заступи́, спаси́, поми́луй і охорони́ нас, Бо́же, Твоє́ю благода́ттю.

Лик: Го́споди, поми́луй.

Ве́чора всьо́го зве́ршеного, свято́го, ми́рного і безгрішного у Го́спода просім.

Лик: Пода́й, Го́споди.

Ангела ми́ру, вірного наста́вника, хорони́теля душ і тіле́с на́ших, у Го́спода просім.

Лик: Пода́й, Го́споди.

Про́щення і відпу́щення гріхів і прогрішень на́ших у Го́спода просім.

Лик: Пода́й, Го́споди.

До́брого і пожито́чного ду́шам на́шим і ми́ру для світу у Го́спода просім.

Лик: Пода́й, Го́споди.

Оста́лий час життя́ на́шого в ми́рі і покая́нні скінчи́ти у Го́спода просім.

Лик: Пода́й, Го́споди.

Христия́нської кончи́ни життя́ на́шого, безбо́лісної, бездога́нної, ми́рної, і до́брого одвіту на стра́шнім су́дищі Христо́вім просім.

Лик: Пода́й, Го́споди.

Єдність віри і прича́стя Свято́го Ду́ха ви́просивши, самі себе́, і оди́н о́дного, і все життя́ на́ше Христу́ Бо́гові відда́ймо.

Лик: Тобі, Го́споди.

Ієрей виголошує:

І сподо́би нас, Влади́ко, зі сміли́вістю, неосу́дно сміти призива́ти Тебе́, Небе́сного Бо́га Отця́, і мо́вити:

Лик:

Отче наш, Ти, що єси́ на Небеса́х, неха́й святи́ться Ім’я́ Твоє́, неха́й при́йде Ца́рство Твоє́, неха́й бу́де во́ля Твоя́, як на Не́бі, так і на землі. Хліб наш насу́щний дай нам днесь; і прости́ нам довги́ на́ші, як і ми проща́ємо довжника́м на́шим; і не введи́ нас у споку́су, але́ ізба́в нас від лука́вого.

Ієрей виголошує:

Бо Твоє́ єсть Ца́рство, і си́ла, і сла́ва, Отця́, і Си́на, і Свято́го Ду́ха, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків.

Лик: Амінь.

Ієрей: Мир всім.

Лик: І ду́хові твоє́му.

Диякон:

Го́лови ва́ші Го́сподеві приклоніть.

Лик: Тобі, Го́споди.

Ієрей, схилившись, молиться:

Бо́же, єди́ний благи́й і милосе́рдний, що живе́ш на висо́тах і спогляда́єш на смире́нних, спогля́нь милосе́рдним о́ком на всіх люде́й Твоїх і захорони́ їх; і сподо́би всіх нас неосу́дно причасти́тися сих Твоїх Животворя́щих Та́їн, бо пе́ред Тобо́ю ми схили́ли свої го́лови, очікуючи від Те́бе бага́тої ми́лости.

Виголос:

Благода́ттю і щедро́тами і чоловіколю́бієм Єдиноро́дного Си́на Твого́, що з Ним благослове́н єси́, з Пресвяти́м, і Благи́м, і Животворя́щим Твоїм Ду́хом, нині і повсякча́с, і на віки віків.

Лик: Амінь.

Ієрей молиться:

Згля́нься, Го́споди Ісу́се Хри́сте, Бо́же наш, від свято́го жили́ща Твого́ і від Престо́лу сла́ви Ца́рства Твого́ і прийди́, щоб освяти́ти нас, Ти, що вгорі з Отце́м сиди́ш і тут з на́ми неви́димо перебува́єш, і сподо́би нас могу́тньою Твоє́ю руко́ю пода́ти нам пречи́сте Твоє́ Тіло і чесну́ Кров, а че́рез нас усім лю́дям.

По молитві ж ієрей і диякон поклоняються тричі, мовлячи:

Бо́же, ми́лостивий будь мені, грішному.

А ієрей, коли ще покриті Божественні Дари, вложивши руку, доторкається животворящого Хліба з благоговінням і великою пошаною. І, коли диякон мовить:

Бу́дьмо ува́жні.

Ієрей виголошує:

Передосвя́чене святе́є святи́м.

Лик:

Єди́н Свят, єди́н Госпо́дь, Ісу́с Христо́с, на сла́ву Бо́га Отця́. Амінь.

Ієрей відкладає святий воздух, диякон же входить у святилище і, ставши коло ієрея, мовить:

Роздроби́, влади́ко, святи́й Хліб.

Ієрей роздроблює його з великою увагою на чотири часті, мовлячи:

Роздро́блюється і розділюється Агнець Бо́жий, роздро́блюваний і нероздільний, що його́ завжди́ їдя́ть і ніко́ли не з’їда́ють, але́ прича́сників він освя́чує.

І вкладає частицю в чашу, нічого не кажучи; диякон вливає теплоту до чаші, не мовлячи нічого, і стоїть оподалік.

Лик же співає причасний:

Вкусіте і ви́діте, що благи́й Госпо́дь. Алилу́я, алилу́я, алилу́я.

Якщо читалося Апостол і Євангеліє святого або храму, співається також його причасний.

Ієрей же мовить:

Дия́коне, приступи́.

І диякон, прийшовши, творить поклін благоговійно, просячи прощення, і мовить:

Ото́ прихо́джу до Безсме́ртного Царя́ і Бо́га на́шого.

І: Пода́й мені, влади́ко, чесне́ і святе́ Тіло Го́спода і Бо́га і Спа́са на́шого Ісу́са Христа́.

Ієрей же, взявши одну частицю Святих Таїн, дає дияконові, мовлячи:

(Ім’я) священнодия́конові подає́ться чесне́ і святе́ і пречи́сте Тіло Го́спода і Бо́га і Спа́са на́шого Ісу́са Христа́ на відпу́щення гріхів його́ і на життя́ вічне.

І диякон, поцілувавши руку, що подає йому, відходить і стоїть за святою трапезою; і, схиливши голову, молиться, як і ієрей, кажучи: Вірую, Го́споди… і проче. Подібно і ієрей, взявши одну частицю Святих Таїн, мовить:

Чесне́ і пресвяте́ Тіло Го́спода і Бо́га і Спа́са на́шого Ісу́са Христа́ подає́ться мені, (ім’я) ієре́єві, на відпу́щення гріхів моїх і на життя́ вічне. Амінь.

І, схиливши голову, молиться, кажучи:

Вірую, Го́споди, і ісповідую, що Ти єси́ воістину Христо́с, Син Бо́га живо́го, що прийшо́в у світ грішників спасти́, з яки́х пе́рший я.

Також:

Вече́рі Твоє́ї та́йної днесь, Си́ну Бо́жий, мене́ прича́сника прийми́, бо ворога́м Твоїм та́йни не повім і поцілу́нку не дам Тобі, як Юда, але́, як розбійник, сповіда́юся Тобі:

Також:

Пом’яни́ мене́, Го́споди, коли́ при́йдеш у Ца́рстві Твоїм.

Пом’яни́ мене́, Влади́ко, коли́ при́йдеш у Ца́рстві Твоїм.

Пом’яни́ мене́, Святи́й, коли́ при́йдеш у Ца́рстві Твоїм.

Неха́й не на суд і не в осу́дження бу́де мені прича́стя Святи́х Твоїх Та́їн, Го́споди, а на зцілення душі і тіла.

Бо́же, ми́лостивий будь мені грішному.

Бо́же, очи́сти мої гріхи́ і поми́луй мене́.

Без числа́ нагріши́в я, Го́споди, прости́ мені.

І так причащаються Святих Таїн зі страхом і всякою дбайливістю.

Ієрей, взявши губку, обтирає руку, кажучи: Сла́ва Тобі, Бо́же тричі. І поцілувавши губку, кладе її на місце.

Диякон же, взявши святий дискос, підносить над святу чашу і спрятує святе, не кажучи нічого; і, поклонившись тричі, відчиняє царські врата і, взявши святу чашу, мовить:

Приступіте.

Лик співає:

Благословлю́ Го́спода на вся́кий час. Алилу́я.

Причастя вірних відбувається, як на Літургії Йоана Золотоустого.

Ієрей, причащаючи, мовить:

Чесно́го і пресвято́го і пречи́стого Тіла Го́спода і Бо́га і Спа́са на́шого Ісу́са Христа́ причаща́ється раб Бо́жий або раба́ Бо́жа (ім’я), на відпу́щення гріхів своїх і на життя́ вічне. Амінь.

Тоді ієрей кадить святе, віддає кадило дияконові і, взявши святий дискос, кладе на голову диякона; а диякон, узявши його з благоговінням, звертається до народу, нічого не мовлячи, відходить до предложення і кладе його.

Ієрей же, поклонившись, узявши святу чашу і обернувшись до людей, мовить тихо:

Благослове́н Бог, що просвічує і освя́чує нас.

І голосно:

За́вжди, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків.

І відносить святе до предложення.

Лик: Амінь.

Благодаримо́ Тебе́, Хри́сте Бо́же наш, що сподо́бив єси́ нас бу́ти прича́сниками Твого́ пречи́стого Тіла і Твоє́ї чесно́ї Кро́ви, проли́тої за ввесь світ на відпу́щення гріхів, та́їнства Твого́ Про́мислу. Алилу́я, алилу́я, алилу́я.

Диякон мовить:

Про́сті, прийня́вши Боже́ственних, Святи́х, Пречи́стих, Безсме́ртних, Небе́сних і Животворя́щих, страшни́х Христо́вих Та́їн, досто́йно благодарім Го́спода.

Лик: Го́споди, поми́луй.

Заступи́, спаси́, поми́луй і охорони́ нас, Бо́же, Твоє́ю благода́ттю.

Лик: Го́споди, поми́луй.

Ве́чір весь зве́ршений, святи́й, ми́рний і безгрішний ви́просивши, самі себе́, і оди́н о́дного, і все життя́ на́ше Христу́ Бо́гові відда́ймо.

Лик: Тобі, Го́споди.

Ієрей промовляє тихо молитву благодарення:

Благодаримо́ Тебе́, Спаса́, всіх Бо́га, за всі бла́га, які Ти пода́в нам, і за прича́стя свято́го Тіла і Кро́ви Христа́ Твого́, і мо́лимось до Те́бе, Влади́ко Чоловіколю́бче: захорони́ нас під покро́вом крил Твоїх і дай нам аж до оста́ннього на́шого віддиху досто́йно причаща́тися Твоїх свя́тощів, на просвічення душі і тіла, у насліддя Небе́сного Ца́рства.

Виголос:

Бо Ти єси́ освя́чення на́ше і Тобі сла́ву возсила́ємо, Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків.

Лик: Амінь.

Ієрей: В ми́рі ви́йдім.

Лик: В Імені Госпо́днім.

Диякон: Го́споду помолімся.

Лик: Го́споди, поми́луй.

Ієрей виголошує заамвонну молитву:

Влади́ко Вседержи́телю, Ти всю твар прему́дрістю створи́в і невимо́вним Твоїм Про́мислом, і вели́кою бла́гістю ввів нас у сі свяще́нні дні на очи́щення душ і тіле́с, на зде́ржання при́страстей, для надії воскресіння; Ти в сорока́ днях вручи́в скрижа́лі, богопи́сані письмена́, уго́дникові Твоє́му Мойсе́єві; пода́й і нам, Благи́й, до́брим по́двигом подвиза́тися, час по́сту заверши́ти, віру неподільну зберегти́, го́лови неви́димих зміїв сокруши́ти, і перемо́жцями гріха́ яви́тися, і неосу́дно дости́гнути поклони́тися свято́му воскресінню. Бо благослови́лося і просла́вилося пречесне́ і вели́чне Ім’я́ Твоє́, Отця́, і Си́на, і Свято́го Ду́ха, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків.

[У перші три дні Страсного Тижня читаються інші заамвонні молитви, тут на сс. ]

Лик: Амінь.

Будь Ім’я́ Госпо́днє благослове́нне від ни́ні і до віку. Тричі.

Ієрей мовить молитву на споживання святих Дарів:

Го́споди Бо́же наш, що ввів нас у сі свяще́нні дні і зроби́в нас прича́сниками страшни́х Твоїх Та́їн, приєдна́й нас до Твого́ слове́сного ста́да і вчини́ нас наслідниками Твого́ Ца́рства, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків. Амінь.

Лик одразу після Будь Ім’я́ Госпо́днє… співає псалом 33, а ієрей виходить і, ставши на звичайнім місці, роздає антидор.

Псалом 33:

Благословлю́ Го́спода на вся́кий час, * завжди́ хвала́ Його́ в уста́х моїх.

У Го́споді похва́литься душа́ моя́, * неха́й почу́ють ла́гідні і возвеселя́ться.

Возвели́чте Го́спода зо мно́ю * і вознесімо Ім’я́ Його́ вку́пі.

Я шука́в Го́спода, і Він ви́слухав мене́, * і від усіх скорбо́т моїх ізба́вив мене́.

Приступіть до Ньо́го і просвітіться, * і ли́ця ва́ші не постида́ються.

Отсе́й убо́гий візва́в, і Госпо́дь ви́слухав його́, * і від усіх скорбо́т його́ спас його́.

Ополчи́ться Ангел Госпо́день навкру́г тих, що боя́ться Його́, * і ізба́вить їх.

Вкусіте і ви́діте, що благи́й Госпо́дь; * блаже́н муж, що упова́є на Ньо́го.

Бійтеся Го́спода, всі святії Його́, * бо нема́ недоста́тку в тих, що боя́ться Його́.

Бага́ті збідніли і зголодніли, * а тим, що шука́ють Го́спода, не забра́кне нія́кого добра́.

Прийдіте, ча́да, послу́хайте мене́, * стра́ху Госпо́днього навчу́ вас.

Хто є той чоловік, що, лю́блячи життя́, * бажа́є ви́діти дні благі?

Стри́май язи́к твій від зла * і гу́би твої, щоб не говори́ти ле́сти.

Відхили́ся від зла і твори́ добро́, * шука́й ми́ру і біжи́ за ним.

Очі Госпо́дні на пра́ведних, * а ву́ха Його́ на моли́тву їх.

Лице́ ж Госпо́днє про́ти тих, що тво́рять зло, * щоб ви́коренити з землі па́м’ять їх.

Візва́ли пра́ведні, і Госпо́дь ви́слухав їх, * і від усіх скорбо́т їх ізба́вив їх.

Близьки́й Госпо́дь до сокру́шених се́рцем, * і смире́нних ду́хом спасе́.

Бага́то скорбо́т у пра́ведних, * і від усіх них ізба́вить їх Госпо́дь.

Охороня́є Госпо́дь усі ко́сті їх, * ні одна́ з них не сокруши́ться.

Смерть грішників лю́та, * і ті, що нена́видять пра́ведного, згріша́ть.

Ізба́вить Госпо́дь ду́ші рабів Своїх, * і не згріша́ть усі, що упова́ють на Ньо́го.

Роздавши антидор, ієрей, як скінчать співати псалом 33, виголошує:

Благослове́ння Госпо́днє на вас, Того́ благода́ттю і чоловіколю́бієм, за́вжди, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків.

Лик: Амінь.

Диякон: Прему́дрість.

Лик: Чеснішу від Херуви́мів і незрівня́нно славнішу від Серафи́мів, що без зотління Бо́га Сло́во породи́ла, су́щу Богоро́дицю, Тебе́ велича́ємо.

Ієрей: Сла́ва Тобі, Хри́сте Бо́же, упова́ння на́ше, сла́ва Тобі.

Лик: Сла́ва: і ни́ні. Го́споди, поми́луй. Тричі. Благослови́.

Христо́с, істинний Бог наш, моли́твами пречи́стої Своє́ї Ма́тері (і інші належні поминання свята чи святого, якого є храм і якого є день), і всіх святи́х, поми́лує і спасе́ нас, як Благи́й і Чоловіколю́бець.

Лик: Амінь.

Так твориться відпуст до Страсного Тижня, бо у Страсний Тиждень є свій відпуст:

Госпо́дь, що гряде́ на во́льну страсть спасіння на́шого ра́ди, Христо́с істинний Бог наш, моли́твами пречи́стої Своє́ї Ма́тері, святи́х сла́вних і всехва́льних Апо́столів, святи́х пра́ведних богоотців Йоаки́ма і Анни, і всіх святи́х, поми́лує і спасе́ нас, як Благи́й і Чоловіколю́бець.

Кінець Літургії Передосвячених Дарів

МОЛИТВИ ПО СВЯТІМ ПРИЧАСТЮ

Коли гідно запричастишся Животворящих Таїнственних Дарів, заспівай зараз з радости, вельми благодари й отсе тепло з душі говори Богові:

Сла́ва Тобі, Бо́же. Сла́ва Тобі, Бо́же. Сла́ва Тобі, Бо́же.

Тоді отсю благодарну молитву:

Благодарю́ Тебе́, Го́споди Бо́же мій, що Ти не відки́нув мене, грішного, але́ сподо́бив мене́ бу́ти прича́сником Твоїх Свя́тощів. Благодарю́ Тебе́, що Ти сподо́бив мене́, недосто́йного, причасти́тися Твоїх пречи́стих і небе́сних Дарів. Але́, Влади́ко Чоловіколю́бче, Ти, що ра́ди нас уме́р і воскре́с та дарува́в нам сі страшні і Животворя́щі Та́їнства на благодія́ння й освя́чення душ і тіл на́ших, – дай, щоб вони́ були́ й мені на зцілення душі і тіла, на прогна́ння всьо́го супроти́вного, на просвічення оче́й мого́ се́рця, на мир моїх душе́вних сил, на віру непости́дну, на любо́в нелицемірну, на повноту́ му́дрости, на доде́ржування Твоїх за́повідей, на збільшення Твоє́ї Боже́ственної благода́ті і на присво́єння Твого́ Ца́рства, щоб я, ни́ми охоро́нюваний у Твоїй свя́тості, за́вжди пам’ята́в про Твою́ благода́ть і вже жив не для се́бе, але́ для Те́бе, на́шого Влади́ки і Доброчи́нця, і так, відійшо́вши з сьо́го життя́ в надії на життя́ вічне, досягну́в непромина́ючого спо́кою, де безнаста́нний го́лос тих, що торжеству́ють, і безконе́чна насоло́да тих, що огляда́ють невимо́вну красу́ Твого́ обли́ччя. Бо Ти єси́ істинне пра́гнення і несказа́нна ра́дість тих, що Тебе́ лю́блять, Хри́сте Бо́же наш, і Тебе́ оспівує все творіння на віки. Амінь.

ВАСИЛІЯ ВЕЛИКОГО

Влади́ко, Хри́сте Бо́же, Ца́рю віків і Тво́рче всьо́го, благодарю́ Тебе́ за всі бла́га, яки́ми Ти мене́ обдарува́в, і за прича́стя Твоїх Пречи́стих і Животворя́щих Та́їнств. Тому́ блага́ю Тебе́, Благи́й і Чоловіколю́бче: охорони́ мене́ під Твоїм покро́вом і в тіні крил Твоїх та обдару́й мене́ чи́стою со́вістю, щоб я аж до мо́го оста́ннього віддиху досто́йно причаща́вся Твоїх Свя́тощів на відпу́щення гріхів і на життя́ вічне. Бо Ти є Хліб життя́, Джерело́ свя́тости, Пода́тель благ, і Тобі сла́ву возсила́ємо з Отце́м і Святи́м Ду́хом, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків. Амінь.

ЙОАНА ЗОЛОТОУСТОГО

Таїнстве́нно удосто́ївшись бу́ти прича́сником Твого́ пречи́стого Тіла і чесно́ї Кро́ви, оспівую і благословля́ю, поклоня́юся і сла́влю, і велича́ю спасіння Твої, Го́споди, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків. Амінь.

ЙОАНА ДАМАСКИНА

Бо́же, Бо́же мій, непостійний і неви́димий Вогню́, Ти, що чи́ниш Ангелів Своїх вогне́м пала́ючим, Ти, що в Своїй несказа́нній любо́ві переда́в мені на пожи́ву Твоє́ боже́ственне Тіло і прийня́в мене́ за прича́сника Свого́ Божества́ ра́ди прийняття́ Твого́ пречи́стого Тіла і чесно́ї Кро́ви: прони́кни усе́ моє́ тіло і дух, крізь мої ко́сті і мо́зки! Гріхи́ мої спали́, ду́шу мою́ просвіти́ й ум мій проясни́! Тіло освяти́ й оби́тель у ме́ні сотвори́ ра́зом із благослове́нним Твоїм Отце́м і Всесвяти́м Ду́хом, щоб і я був у Тобі завжди́, зара́ди молито́в Твоє́ї пречи́стої Ма́тері і всіх святи́х Твоїх. Амінь.

ІНША МОЛИТВА

Го́споди, Ісу́се Хри́сте, Бо́же наш! Неха́й Твоє́ святе́ Тіло бу́де мені на життя́ вічне і Твоя́ чесна́ Кров на відпу́щення гріхів! А отсе́ благода́рення неха́й бу́де мені на ра́дість, здоро́в’я і потіху. На Твоє́му ж страшно́му і дру́гому прише́сті сподо́би мене́, грішного, досто́йним ста́ти право́руч сла́ви Твоє́ї, моли́твами Твоє́ї всепречи́стої Ма́тері і всіх Святи́х. Амінь.

МОЛИТВА ДО ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ

Пресвята́я Влади́чице Богоро́дице, світло моє́ї затьма́реної душі, надіє, покро́ве, прибіжище, потіхо і ра́досте моя́! Благодарю́ Тебе́, що Ти сподо́била мене́, недосто́йного, бу́ти прича́сником пречи́стого Тіла і чесно́ї Кро́ви Си́на Твого́. Але́ Ти, що породи́ла Істинне Світло, просвіти́ духо́вні о́чі мого́ се́рця. Ти, що породи́ла Джерело́ Безсме́ртя, оживи́ мене́, уме́ртвленого гріхо́м. Ти, ми́лостивого Бо́га милосе́рдна Ма́ти, поми́луй мене́, і дай мені говіння й сокру́шення в се́рці моїм, і смире́ння в ми́слях моїх, і ви́зволення з поло́ну думо́к моїх. І сподо́би мене́ аж до оста́ннього віддиху неосу́дно прийма́ти Свя́тощі пречи́стих Та́їнств на зцілення душі і тіла. Дай мені теж сльо́зи покая́ння і сповіді, щоб я велича́в і сла́вив Тебе́ по всі дні мого́ життя́, бо Ти благослове́нна і препросла́влена на віки. Амінь.

Кінець молитов по святім причастю