понеділок, 18 березня 2013 р.

У П’ЯТНИЦЮ ПЕРШОЇ СЕДМИЦІ НА УТРЕНІ

У ПЯТНИЦЮ ПЕРШОЇ СЕДМИЦІ НА УТРЕНІ
Сідальний (г. 2, подібний: Благообразний Йосиф): Стражданнями своїми, Чоловіколюбче,* ти дарував усім безстрастя,* а божественним хрестом умертвив мої тілесні пожадання.* Сподоби мене, Господи,* оглядати твоє святе воскресіння.
Слава і нині: Бережені святим хрестом Сина твого,* Владичице, чиста Богородице,* усі ми легко перемагаємо всякий підступ ворога.* Тому тебе належно завжди ублажаємо* як Матір Божу і надію душ наших.

Інший сідальний (г. 2) Будучи джерелом чистоти, Милостивий,* збережи нас постом.* Споглянь на нас, що припадаємо перед тобою.* Зглянься на здіймання рук наших* ти, що розпростер був свої руки на дереві,* розпинаючись за всіх земнородних,* єдиний Господи безплотних сил.
Слава і нині: Діва і Мати твоя, Христе,* бачивши тебе на хресті розп’ятого й мертвого, гірко плачучи, ридала:* Сину мій, що це за дивне таїнство?* Як це ти, що всім даєш життя вічне,* на хресті добровільно вмираєш ганебною смертю?!
Тріодь, глас 2
Пісня 5 Ірмос: Просвітлення у темряві лежачих,* і спасіння розпачливих, Христе Спасе мій,* до Тебе вдосвіта лину, Царю миру,* просвіти мене сяйвом Твоїм,* іншого крім Тебе бога не знаю.
Бачачи в мені гріх, спокусник поспішає і співдіє гріху, і радіє істинно моїй погибелі; але Ти дай мені покаяння, Спасе, щоб знищити його, молюся.
Ти на хресті Своєму знищив темряву, визволи ж від її злочинства мене, що впав у глибину гріха і в безодню невиправданих гріхів; але уповаю на спасіння з Твоєї милости.
Ти, умертвлений на хресті розп’яттям, умертвлену гріхом душу мою оживи і сподоби досягти в мирі чесного Твого воскресіння, Христе, того, хто виконує старанно заповіді Твої.
Богородичний: Просвічення моєї немочі, спасіння зать­мареної душі моєї, Чиста, спаси мене, спаси, бо гину, Пресвята Діво, і в одежу нетління зодягни мене, що впав у тління лютих гріхів.
Пісня 8 Ірмос: Бога, що в піч вогняну до юнаків єврейський зійшов,* і полум’я на росу перемінив,* оспівуйте творіння як Господа,* і превозносіте по всі віки.
Смиривши Себе, Ти був піднесений з милосердя Свого на хрест, підносячи того, хто впав колись через споживу від дерева, тому Тебе, єдиний Преблагий, про­славленого оспівуємо повіки.
Дрімота гріха і лінощі привели мене до важкого сну: але Ти, що заснув на хресті заради мене, Христе мій, пробуди мене, загиблого, щоб не облягла мене ніч смертна.
Засліплений пристрастями, ношу душу затьмарену, і насміхається дивлячись на мене, облесливий ворог; тому просвіти мене і визволи від його злоби, Христе, повіки.
Богородичний: У лінощах змарнував я життя і дрі­мотою гріха душу обтяжив, але на Твою неусипну мо­литву уповаю: не дай мені, Діво Пречиста, у смерті заснути.
Пісня 9 Ірмос: Тебе, що несказанно воплотила Світло,* яке засяяло раніше сонця - Бога,* що в тілі до нас прийшов з дівичого лона,* - Благословенна, всечиста Богородице, величаємо.
Прокажену душу мою нечистими помислами очисти, Слове Божий, окропленням крови Твоєї й учини мене причасником слави Твоєї, бо заради мене, Христе, Ти перетерпів безславне розп’яття.
Увесь зігнувся я під тягарем порочних діянь, Христе, і, плачучи, взиваю до тебе: Чоловіколюбче, душі моєї незагоєні рани зціли Твоєю чесною кров’ю, щоб я прославляв Твоє Божество.
Споживаючи злобу і за пиття недбальство маючи, в усьому нерозкаяний, я передчасно радію відмовою від їжі; але, не таким повинен бути піст - говорить Господь.
Богородичний: Тебе, Богородице, що визволила від давнього прокляття, праматері рід навернула до Бога і стала мостом до Творця, величаємо.
Стихири на стиховні
(г. 8) Радісно приймімо заповіт посту.* Якби наш прародич був його зберіг, ми не зазнали б вигнання з Едему.* Овоч, що нас умертвив, гарний був на вигляд і смачний для язика.* Тож нехай наші очі не запалює сам лише вигляд,* а наш язик не смакує рідкісні страви,* споживання яких не приносять нам блага.* Тікаймо від нестриманости і, наситившись, не підкоряймося пристрастям.* Назнаменуймо себе кров’ю Того,* хто добровільно віддав себе за нас на смерть,* і ангел-губитель нас не діткнеться,* та споживемо священну пасху Христову* на спасіння душ наших.
Стих: Насити нас уранці милістю твоєю, Господи, щоб ми раділи й веселились по всі дні наші. Звесели нас мірою днів, за яких ти засмутив нас, мірою літ, що в них ми зазнали горя.* — Нехай виявиться твоїм слугам твоє діло, і слава твоя - їхнім дітям.
Радісно приймімо заповіт посту:
Стих: І милість Господа, Бога нашого, нехай буде над нами,* — і стверди діло рук наших; стверди його - діло рук наших.
Як назвемо вас, Святі?* Чи херувимами? - бо на вас спочив Христос.* Чи серафимами? - бо ви безустанно прославляєте його.* Чи, може, ангелами? - бо ви від тіла відвернулися.* А може силами? - бо ви робите чуда.* Багато у вас імен, а ще більше дарів!* Моліть, щоб спаслися душі наші.
Слава і нині: (О, преславне чудо): Коли всесвіт побачив тебе, Спасителю,* розп’ятого на лобному місці,* не міг того стерпіти,* міняючись, він здригався й потрясався.* А чиста Діва і Мати твоя,* ридаючи, до тебе промовляла:* Дитино моя! Спасе мій найсолодший!* Що ж це за небувале,* преславне й дивне явління?!

Немає коментарів:

Дописати коментар