У СЕРЕДУ ШОСТОЇ СЕДМИЦІ НА УТРЕНІ

У СЕРЕДУ ШОСТОЇ СЕДМИЦІ НА УТРЕНІ

Сідальний (г.2) Немов каменем придавлений численними гріхами,* лежу у гробі недбальства, Щедрий.* Та з нього підведи мене, милосердний Господи.

Слава і нині: Бережені чесним хрестом твого Сина, Владичице чиста Богородице,* легко перемагаємо всі ворожі напади.* Тому тебе належно ублажаемо,* як Матір Світла і єдину надію душ наших.

Інший сідальний (Под.: Красотою дівицтва): Сьогодні померлого Лазаря ховають,* і погребальний плач його родичі приносять.* Як Провидець і Бог ти прорік страждання:* Лазар заснув - провістив ти учням,* але нині йду воскресити того, якого я створив.* Тому всі ми кличемо до тебе: Слава могутній силі твоїй!

Слава і нині: Чиста Діва і Мати твоя, Христе,* як побачила тебе мертвого й повішеного на хресті,* по-материнському ридаючи, промовила * Що дало тобі взамін,* Сину мій, беззаконне і безблагодатне зборище за те,* що насолоджувалося твоїми багатими й великими дарами?* Я ж оспівую твоє божественне приниження.

Тріодь, глас 2

Пісня 3 Ірмос: Неплідний мій ум,* плідним мені вчини, Боже,* подателю добра, насадителю благих,* милосердям Твоїм.

Силою хреста Твого укріпивши мій ум, знеможений підступами лукавого, до волі Твоєї направ, Господи.

Дрімотою недбальства на ложі сластолюбства сплячого піднеси мене, Господи, і страстей Твоїх поклонником вчини.

Просвітивши душі постом, чистими ідімо стрінути Христа, що до Єрусалиму гряде тілесно.

Богородичний: Неопалена вогнем Божества, Чистая, попали сутність пристрастних поривів моїх, щоб вірою, Чистая, славив я тебе.

Пісня 8 Ірмос: Того, що в купині Мойсеєві* чудо Діви на Синайській горі прообразив,* оспівуйте, благословіте,* і превозносіте по всі віки.  

Упокореної душі моєї тяжкий камінь лютого недбальства відвали, Христе, і воздвигни мене з гробу нечулості у славу Твою, Слове. 

Друзям провістив єси смерть друга Твого, якого мав Ти воздвигнути з гробу четверодневного, з милосердя милості Своєї, Провидче і Боже.

До Юдеї знову йдеш Ти, Христе, де захочуть древом убити Тебе, - Древо життя, що бажаєш дарувати безсмертя умертвленим поживою із древа.

Богородичний: У Тобі, Діво Чистая, побачені були усі шляхи Бога, що зберіг твою чистоту і по різдві явно запечатаною на всі віки.

Пісня 9 Ірмос: Хто з людей чував коли таке або хто коли бачив,* щоб діва зачала в лоні і безболісно породила дитя.* Таке твоє чудо, і тебе, чиста Богородице, величаємо. 

Даниїл, огороджений постом, затулив пащі левам. Наслідуй його приклад, душе моя, і, за допомогою хреста, віджени змія, що, немов лев рикаючий, шукає за душею, щоб її пожерти.

Слове Божий, умертвлену гріхами душу мою, зачинену в гробі переступу, життєдайним Твоїм словом воскреси, і принести галузки чеснот Тобі, Переможцеві смерті, сподоби.

Той, хто має престолом небо, а підніжком землю, - Слово Бога Отця, сидячи на осляті, у град святий входить, щоб з уст немовлят хвалу красну, яко Цар всіх учинити.

Богородичний: Між жінками єдина ти прикрасилася, о, пречудная Чистая, найкрасніше Слово породивши, що явилося краснішим над усіх людей: Його ж моли, Діво, очистити скверну серця мого.

Стихири на стиховні

(г. 1) Ізраїль одягався в кармазин і вісон,* сяючи священичими й церковними одежами.* Багатий Законом і пророками,* він насолоджувався законними богослуженнями.* Але поза брамами міста він розіп'яв тебе, Доброчинцю,* що сам став убогим,* і після розп'яття відкинув тебе,* що вічно перебуваєш у лоні Бога Отця.

Стих: Насити нас уранці милістю твоєю, Господи, щоб ми раділи й веселились по всі дні наші. Звесели нас мірою днів, за яких ти засмутив нас, мірою літ, що в них ми зазнали горя.* — Нехай виявиться твоїм слугам твоє діло, і слава твоя - їхнім дітям.

Ізраїль одягався в кармазин і вісон:

Стих: І милість Господа, Бога нашого, нехай буде над нами,* — і стверди діло рук наших; стверди його - діло рук наших.

Зазнаючи мук, святі радісно кликали:* Рани - наш виторг у Владики.* Бо замість тілесних зранень* у воскресінні засяють на нас світлі ризи,* замість ганьби - вінки,* за в'язничні кайдани - рай,* і за відсудження разом із злодіями -життя з ангелами.* Їхніми молитвами, Господи, - спаси душі наші.

Слава і нині: (под.: Преславні мученики): Як побачила Діва на дереві* повішеного Христа, мовила:* Сину, меч прошив і розриває моє серце, Владико,* - як колись мені прорік Симеон.* Але встань, молю тебе, Безсмертний,* і прослав свою матір і слугиню.