середа, 20 березня 2013 р.

У ВІВТОРОК ШОСТОЇ СЕДМИЦІ НА УТРЕНІ

У ВІВТОРОК ШОСТОЇ СЕДМИЦІ НА УТРЕНІ
Сідальний (г. 6) Знемагаючи від гріховної недуги,* лежу я на постелі відчаю.* Тому навідайся до мене, Лікарю недужих,* і не дай мені, Всещедрий, ганебно загинути,* щоб я міг щиро заспівати:* Милости подателю, Господи, - слава тобі!
Слава і нині: Початком спасіння стало благовіщенння Гавриїла Діві,* що почула: «Радуйся!»* і не відмовилась від привіту,* ані не засумнівалась, як Сара в наметі,* але так промовила:* Я слугиня Господня,* - нехай станеться зі мною за твоїм словом.

Інший сідальний (г. 5) Учора й сьогодні Лазар недужий,* і його сестри повідомляють про це Христа.* Радісно приготуйся, Витаніє,* щоб угостити Життєдавця і Царя,* кличучи з нами: Господи, - слава тобі!
Слава і нині: Мати Божа пресвята, охороно християн!* Спасай, як завжди, людей твоїх,* що наполегливо кличуть до тебе.* Захищай нас перед соромними й гордими помислами,* щоб ми до тебе взивали: Радуйся Діво!
Тріодь, глас 6
Пісня 2 Ірмос: Видіте, видіте, що я є Бог ваш,* що манну як дощ послав,* і воду із каменя виточив колись в пустелі людям своїм,* правицею єдиною і силою Своєю.
З волі Своєї зубожів єси, багатий природою, Христе: зголоднів Ти з волі Своєї, Кормителю усіх живих істот. Тож насити мене, зголоднілого на Твою благодать, і учасником темтешньої трапези учини.
Лазарем убогим на гріхи мене вчини, Христе, і розтрать багатство, яке у злі зібрав я, і Свою довершену любов, Щедрий, сповнивши, визволь мене від тамтешньої страшної муки.
Юнаків загартувавши, учинив сильнішими від вогню колись у Вавилоні піст: тож ти, душе, відчаю непіддавайся, та вогонь сластолюбний погаси росою Духа.
Богородичний: «Радуйся», - кличемо до Тебе, Родительки Радості, Богородице Діво обрадувана: Бога, якого ти народила умоли, щоб визволитися від бід і тління тим, що оспівують тебе повсякчасно.
Пісня 8 Ірмос: Із полум’я преподобним Ти росу виточив* і жертву праведного водою спалив,* бо все твориш, Христе, як тільки захочеш.* Тебе превозносимо на всі віки.
Помишляю безліч своїх прогрішень, і уражений жалом совісті, немов у полум’ї мучусь, окаянний: ущедри мене, Слове Божий, милістю Своєю.
Знехтував я виправленням Лазаря, і немилосердного багача норов наслідував: добросердний Боже, наверни мене, і ущедри, щоб славив я Тебе повіки.
Душевною недугою охоплений, і наміряюся від відчаю померти, навідання Твого, Ісусе потребую, животворного для тих, що Тебе прикликають.
Богородичний: Пресвятая Діво, ти мене спаси, стань допомогою у немочі моїй, бо ти породила джерело милості, Його превозносимо по всі віки.
Пісня 9 Ірмос: Бога людям неможливо видіти,* на нього й чини ангельські не, сміють дивитись,* а через Тебе, Всечиста, з’явилося людям Слово воплочене.* Його величаючи з небесним воїнством, Тебе ублажаємо.
Колись гірке скуштування овочу первозданної людини вигнало її із раю, і тенетам смерті підчинило; постися, душе моя, втікай від такого наслідування, втікай від сластолюбства, що болю завдає.
В умі приводжу Твій суд, і полум’я невгасне, найправедніший Судде, сам себе засуджую перед судом: жахаюся й тремчу, згрішивши перед Тобою, як ніхто інший на землі. Тому, змилосердися наді мною.
Обмиймося з темних пристрастей просвітительними молитвами і, несучи галузки добрих учинків, поспішаймо зустріти Христа, що незабаром сяде на ослятко, приготовляючись до страждання, щоб спасти нас.
Богородичний: Із тебе, Діво богоблагодатна охопленим ніччю пристрастей, засяяв Христос - податель світла й миру. Він звільнив нас від переступу, що походить з недоумства, явно даруючи нам визволення.
Стихири на стиховні
(г. 5) Впавши у прогрішення і зв'язана мотузками гріхів,* чому нидієш, душе моя?* Чому ж ти отягаєшся?* Постійно тікай від жагучої нечистоти, як Лот із Содому й Гомори!* Не озирайся позад себе, бо станеш соляним стовпом.* Спасайся на горі чеснот!* Завжди тікай від полум'я безсердечности немилосердного багача!* Покорою перейди на лоно Авраама* і покірно, як Лазар, заклич:* Надіє моя і прибіжище моє, Господи, - слава тобі!
Стих: Насити нас уранці милістю твоєю, Господи, щоб ми раділи й веселились по всі дні наші. Звесели нас мірою днів, за яких ти засмутив нас, мірою літ, що в них ми зазнали горя.* — Нехай виявиться твоїм слугам твоє діло, і слава твоя - їхнім дітям.
Впавши у прогрішення:
Стих: І милість Господа, Бога нашого, нехай буде над нами,* — і стверди діло рук наших; стверди його - діло рук наших.
Страстотерпці твої, Господи,* наслідувачі ангельських хорів,* немов без тіла, перетерпіли муки,* мавши однодушну надію, що приймуть обіцяні блага.* Їхніми молитвами, Христе Боже, подай світові твоєму мир* і душам нашим велику милість.
Слава і нині: До тебе, Благословенна,* молимось як до Божої Матері:* Молися за спасіння душ наших.

Немає коментарів:

Дописати коментар