середа, 20 березня 2013 р.

У ЧЕТВЕР ДРУГОЇ СЕДМИЦІ НА УТРЕНІ

У ЧЕТВЕР ДРУГОЇ СЕДМИЦІ НА УТРЕНІ
Сідальний (г. 3, подібний: Красотою дівицтва): Христос, як плодовита виноградна лоза,* виростив вас, богоносні Апостоли, немов грона,* які землю напоюють благословенною солодкістю.* Тому визвольте мене від сп’яніння, що походить від пристрастей,* даруючи моїй душі у час божественного посту сльози каяття,* щоб осягнути спасіння і життя вічне.
Слава і нині: Збагнувши безмірне багатство твого милосердя* та нездоланну всевладність твою,* із безмежною журбою приходжу я під твій покров* і в скорботі душевній, з глибин мого серця слізно благаю:* Діво Богородице,* єдина заступнице світу, спаси мене!

Інший сідальний (г. 6): Змилосердися над нами, Господи,* у цей божественний час посту.* Дай нам ласку перед тобою завжди проливати сльози* на очищення душевних плям* і на плекання святих заповідей,* щоб так постивши, ми стали тобі угодними.* Дозволь же нам усім побачити твої святі страждання,* - молитвами апостолів твоїх, що рятують світ, слава тобі!
Слава і нині: Свята Діво-Мати, Богородице,* щедро злий на нас джерело твого милосердя* і даруй нам прощення провин,* - бо ти, Пречиста, наша заступниця і божественний покров.
Тріодь, глас 3
Пісня 4 Ірмос: Хіба́ на рíки прогнíвався Ти, Го́споди?* Хіба́ на рíки – лють Твоя́, або́ на мо́ре – порива́ння Твоє́?
Сп’яніння пристрастей душетлінних вгасивши, напитком умиління через піст наситімся.
Постися, душе, від їжі нестриманості, насолодися добрими видіннями, щоб достигнути горішньої трапези.
Як вуглинки неорече́вленого Вогню, спаліть сутність пристрастей моїх, божественні апостоли Спасові.
Богородичний: Ти, плоті Христовій у собі прорости дала, умертви плоті моєї пристрасті, Життя родителько, Діво Чистая.
Пісня 8 Ірмос: Того, що в полум’я до юнаків єврейських зійшов Божою силою,* і явленого Господа,* священики, благословляйте і прославляйте по всі віки.
Умертвився я численними гріхами, мертвою приношу душу у житті; тому ущедріть мене живоносними вашим молитвами, боговидці, учні Спасові.
Охоплений гріха імлою, до аду відчаю наблизивсь я воістину; тому просвітіть мене, боговидці, як таїнственні проміння Сонця слави.
Від пристрастей стримуйся, і спасайся, душе моя, стражденна: бо відмова від їжі без виправлення прогрішень є постом неприйнятним, для правдивих шукачів.
Богородичний: Купину, вогнем палаючу, Мойсей тебе провидів, Діво Богомати. Тому вгаси піч пристрастей моїх, та від геєнського вогню вихопи і спаси.
Пісня 9 Ірмос: На синайській горі Мойсей бачив тебе в купині,* що, не згоряючи, зачала вогонь Божества у своїм лоні,* і Даниїл бачив тебе, як непорочну гору і розквітлу палицю,* а Ісая прорік: «З кореня Давида»!
Як ріки мисленного Джерела, апостоли, воду живу рясно виточуєте серцем чистим, тож мого гріха потоки висушіть молитвами вашими, і на шляхи спісіння наведіть.
Гріховні хвилі збурюють окаянну мою душу: правицю як Петрові мені простягни, Кераманичу Благий, щоб не поглинула мене відчаю глибінь, і не став я поживою китові душетлінному, Христе многомилостивий.
Апостольський лик молить Тебе, Ісусе Всецарю, молять Тебе ангельські чини задля багатства милосердя, людям Твоїм подай визволення від зла, поправу життя і Царства Твого придбання.
Богородичний: Дівство і різдво надприродно збігаються в Тобі, Ковчеже чесно́го освячення, Мати Діво Чиста. Тому з віро кличу до Тебе: цілого мене освяти, і цілого визволи від гніту пристрастей всіляких.
Стихири на стиховні
(г. 8) Пора покаяння, і посередник життя вічного* є для нас посний подвиг,* якщо простягнемо руки до добродійства.* Ніщо так не спасає душу, як допомога бідним;* милостиня, поєднана з постом, вибавляє людину від смерті.* Полюбімо її, бо немає їй рівні;* вона достатня, щоб спасти душі наші.
Стих: Насити нас уранці милістю твоєю, Господи, щоб ми раділи й веселились по всі дні наші. Звесели нас мірою днів, за яких ти засмутив нас, мірою літ, що в них ми зазнали горя.* — Нехай виявиться твоїм слугам твоє діло, і слава твоя - їхнім дітям.
Пора покаяння:
Стих: І милість Господа, Бога нашого, нехай буде над нами,* — і стверди діло рук наших; стверди його - діло рук наших.
Панцир віри на себе належно наклавши,* і озброївшись хрестом,* переобразились ви на воїнів відважних,* що мужньо протиставились мучителям,* диявольську оману подолали* і ставши переможцями - вдостоїлися вінків.* Тож повсякчас моліться за нас,* щоб спаслися душі наші.
Слава і нині: Діво, свята Богородице!* Прийми мене під свій покров,* бо знаю, що в тобі моє спасіння* і лише ти мені поможеш, Найчистіша.

Немає коментарів:

Дописати коментар